ВИГЛЯДОВСЬКИЙ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
21.03.1980 – 07.02.2026рр.7 лютого 2026 року Україна втратила ще одного сина, мужнього Захисника, патріота, людину великого серця...
Народився Сергій Васильович у Житомирі. Навчався у ЗОШ №22 (нині — ліцей №22). Після школи вступив до ПТУ №5, де здобув професію пічника. Згодом пічна справа стала не просто професією, а його покликанням, великою справою життя, мистецтвом, у яке він вкладав душу.
Він щиро любив спорт, захоплювався боксом, цінував силу духу та характеру. Любив природу, займався риболовлею. Мама виховувала його сама, прищепивши синові найкращі риси: гідність, патріотизм, доброту, щирість.
Після здобуття професії Сергій пройшов строкову військову службу. Повернувшись до цивільного життя, працював на будівництві у м.Києві. Та згодом поклик серця привів його до великої місії — Сергій Васильович став засновником та директором Всеукраїнської гільдії пічників. Він прагнув привернути повагу до давнього ремесла, нести тепло і світло в домівки українців. Вогонь, який горів у його серці, він умів передати іншим.Сергій Васильович був справжнім фанатом своєї справи, наставником, третейським суддею пічників, людиною, яка навчала молоде покоління, об’єднувала навколо себе однодумців. Вихований, ввічливий, відкритий до людей, з любов’ю до життя та оточуючих. Вірний друг, порадник, мотиватор. Він умів надихати — і в мирному житті, і на війні.
Сім’я була для нього святинею. Безмежно любив своїх донечок, кохану, матусю. Про таких кажуть: Людина з великої літери. Справжній Патріот. Цвіт нації.
Із першого дня повномасштабного вторгнення російських агресорів Сергій Васильович, не роздумуючи, добровільно став на захист України. Його мужність і самовідданість були відзначені державними та відомчими нагородами: відзнакою Президента України «За оборону України», відзнакою Міністра оборони України «Залізний Хрест», медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», відзнакою «За жертву крові в боях за волю України». Після поранення він не залишив строю — пройшов лікування і повернувся до побратимів, бо вірив у Перемогу і мріяв після неї знову повернутися до улюбленої справи — дарувати людям тепло.
Війна забирає найкращих.Сергій Васильович був саме таким — найкращим.
У вічній скорботі — матуся, кохана, донечки, рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять Герою. Вічна шана...
https://ruporzt.com.ua/oblasni_novini/236981-na-schit-povernuvsya-geroy-z-zhitomira.html - джерело
