МОРОЗЮК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
18.04.1977 — 28.01.2024рр.
Олександр Володимирович Морозюк народився у місті Потсдам (Німеччина) в сім’ї військовослужбовця. Дитячі та шкільні роки провів за кордоном, де здобув повну загальну середню освіту.
У 1992 році разом із сім'єю повернувся в Україну, у місто Житомир. Тут здобув професійну освіту у ПТУ №1 за спеціальністю "Лицювальник-плиточник". У навчанні проявив себе як старанний, відповідальний і наполегливий юнак.
З 1995 по 1997 рік проходив строкову військову службу у ЗСУ.
У мирному житті понад десять років працював у КП «Житомирводоканал». Сумлінно та відповідально виконував свою роботу за будь-яких умов — і вдень, і вночі, у мороз і дощ, долаючи труднощі та ліквідовуючи аварії, щоб забезпечити людей найнеобхіднішим — водою.
Олександр Володимирович був людиною великого серця — добрим, чуйним, розумним і відповідальним. Стриманий, виважений, врівноважений і принциповий, він умів підтримати, вислухати і допомогти. Був надзвичайно турботливим сином і люблячим чоловіком.
Із дитинства захоплювався колекціонуванням марок, цікавився історією, любив тварин. Навіть у складних умовах служби залишався небайдужим — рятував беззахисних: врятував двох котів, а під час свого останнього бойового виходу просив подбати про кішку із зони бойових дій, яка нині живе в його сім'ї.
У серпні 2023 року, отримавши повістку, без вагань став до лав ЗСУ. Служив розвідником, виконував бойові завдання на Донеччині — у найгарячіших точках, зокрема в районах Торецька та Нью-Йорка.
Свій останній бій Олександр Володимирович прийняв 28 січня 2024 року в населеному пункті Богданівка Бахмутського району Донецької області. Він героїчно загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну, її свободу та майбутнє.
Лише через два роки і три місяці Герой на щиті повернувся до рідного міста…
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Вічна пам’ять і слава Герою!
