П. Жебрівський: Президент має накласти вето на Податковий кодекс

29.11 15:29    

Про можливий розвиток подій щодо Податкового кодексу народний депутат від фракції НУ-НС, лідер партії «Українська платформа» Павло Жебрівський говорив в ефірі програми «Від першої особи» на хвилях Ера-фм

Світлана ОРЛОВСЬКА: Сьогодні наш гість Павло Жебрівський, народний депутат від фракції НУ-НС, лідер партії «Українська платформа». Сьогодні голова Верховної Ради Литвин підписав Податковий кодекс, ухвалений парламентом 18 листопада. Підприємці, експерти та опозиція протестують проти цього кодексу і вимагають від Президента накласти вето на відповідний закон. З понеділка 22 листопада на Майдані в Києві та в низці великих міст України тривають акції протесту підприємців проти цього кодексу з вимогою його ветувати. Експертна група в Адміністрації Президента вже почала опрацьовувати Податковий кодекс, тепер в Януковича є можливість накласти вето, щоб виконати вимоги мітингувальників на майдані Незалежності. Прийняття рішення Президент може розтягнути на два тижні відповідно до статті 94 конституції. Янукович запевнив, що прийме рішення щодо Податкового кодексу після висновків експертів та його адміністрації. Який ви прогнозуєте розвиток подій? Підписання чи відправка на доопрацювання Податкового кодексу?

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Насправді є дві версії поведінки Януковича, які обидві мають право на життя: по-перше, ветування із своїми пропозиціями, а по-друге, підписання з одночасним внесенням змін до підписаного податкового кодексу. Тобто все буде залежати від того, яка буде позиція уряду, тому що уряд налаштований подати проект бюджету і має зрозуміти, на якій основі – нового чи старого Податкового кодексу. Я схиляюсь до того, що кодекс буде заветований з пропозиціями, тобто вони зіграють в доброго та злого слідчого, тому що ми розуміємо, що сьогодні підприємці кричать «Верховну Раду геть», і мабуть потрібно її розігнати, бо не виконує свої функції, але ж треба зрозуміти, що Верховна Рада у вигляді більшості робила те, що їй вказували з кабінету на Банковій, тобто з президентської адміністрації. Ні в кого не має сумніву в тому, що Чечетов просто так махає руками, бо він таке рішення прийняв, а йому продиктували, як саме махати, бо він є лише виконавцем чужої волі. І навіть ті депутати від ПР, які працюють в реальному секторі бізнесу, які розуміють, що цей Податковий кодекс є не зовсім адекватним, в спілкуванні в кулуарах кажуть, що за нього голосувати не можна, але оскільки вказівки виходять з Банкової і з Грушевського, тобто з Адміністрації президента і з уряду, то вони голосують так, як їм наказують. Вони не є самостійними в прийняття рішення. І оскільки сьогодні вибудувана така жорстка вертикаль після відміни Конституції 2004 року, сьогодні всю відповідальність за дії уряду, за дії більшості в парламенті несе особисто Янукович, і вимоги підприємців мають бути спрямовані до Адміністрації президента, і саме - до Януковича.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Ми вже неодноразово говорили про те, що тепер вся відповідальність лежить на Президентові, є з кого спитати, він буде приймати остаточне рішення, останнє слово за ним, а ми подивимось, що буде цього понеділка. Взагалі, наступний пленарний тиждень обіцяє бути гарячим, там буде багато питань. Ми ще поговоримо щодо формування бюджету на наступний рік, а зараз я процитую вас, пане Павле: ви підтверджуєте правильність дій підприємців, які організовують мітинги і пікети по всій Україні і пообіцяли особисту підтримку в стінах парламенту та партійними структурами на рівні областей. При цьому ви заперечили політичну складову мітингів і виловили впевненість, що об’єднати підприємців має лише один прапор – України. Теза гарна, але в чому проявлятиметься ваша підтримка саме в стінах парламенту?

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: По-перше, я подавав свої пропозиції до Податкового кодексу, коли він приймався в другому читанні, в яких в тому числі збільшувався з 500 тисяч до мільйону гривень оборот без касових апаратів, мої пропозиції були також в частині адміністрування податків і таке інше. Я переконаний, що цей Податковий кодекс буде заветований, в тому числі, коли ми будемо розглядати пропозиції Президента, то коли це буде на користь приватному підприємцю, то ми будемо їх підтримувати, а якщо буде навпаки, ми будемо голосувати проти, я буду виступати проти цього, і якщо ситуація суттєво не покращиться в адмініструванні податків і взагалі з кодексом, я буду наполягати, щоб ми цей Податковий кодекс відхилили в парламенті. Це те, що я можу здійснювати в парламенті.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Ми пам’ятаємо, які заголовки з’явилися у всіх ЗМІ, коли ви і монетами закидували, і навіть перша кров пролилась. Наступного тижня отакий варіант наскільки можливий? З кулаками, з бійками, з протистоянням біля трибуни?

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Думаю, що неможливий. Сьогодні опозиція різношерстна, розділена, і сформувати достатньо серйозний супротив, на мій погляд, достатньо важко в парламенті. Крім того, це ні до чого не приводить, це просто гарна картинка для того, щоб розказати, що от я отримав по фізіономії і таким чином відстоював інтереси приватних підприємців. Я думаю, що парламент - це інтелектуальна праця, треба працювати не кулаками, а головою. Якщо є мозок, то твоя позиція має бути виражена в законопроектах, поправках, виступах, і я думаю, що це більш ефективно, а не так, щоб люди жахалися і казали, що в парламенті зібралися якісь молотобійці, а не ті, хто може представляти інтереси пересічних громадян.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Я з вами погоджуюсь, що там треба працювати мозком, але реалії доводять зворотнє: Тимошенко обіцяє владі нелегке життя в парламенті на наступному пленарному тижні. За її словами фракція БЮТ внесе три законопроекти до Верховної Ради – альтернативу Податковому кодексу, законопроект про податок на надбагатство та про уникнення подвійного оподаткування. При цьому екс-прем’єр наголосила, що непідтримка потягне за собою жорстку та послідовну реакцію від опозиції. Що мала на увазі Тимошенко? Чергове блокування трибуни в опозиційний день чи мітинги під стінами парламенту? А чи не здається вам, що саме у випадку БЮТ більше політики, а не турботи про підприємців, і це для них просто подарунок, такий собі піар-майданчик, який вони з натхненням використовують?

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: По-перше, Податковий кодекс з надр НУ-НС був представлений, але більшість його відхилила і почала розглядати той, який принесли урядовці. Так що сказати, що фракція НУ-НС не працювала з цього приводу не можна. А з приводу того, чи є це позиція? Знаєте, в парламенті знаходяться політичні сили, і зрозуміло, що політика має бути присутня скрізь, і вона таки присутня. В багатьох бютівців є бажання, і, наприклад, Терьохін і інші депутати пропонували свої пропозиції, від НУ той же Мартиненко вніс близько 500 поправок, я більше 100 поправок відправив, тобто є достатньо людей, які дбають про правила економічного життя в Україні, а не про політичний піар. Але в політиці не можна без політичного піару, і наскільки він тут превалює, ну, думаю, що більше буде політичного піару, ніж реальних дій.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Якщо говорити предметно по цьому кодексу, кого він відправить в трудову міграцію, а кого просто викине на вулицю?

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Проблема є не тільки для малого бізнесу, є проблеми з адмініструванням середнього і навіть великого бізнесу, тобто серйозне втручання податкової адміністрації: арешти майна, арешти продукції, товарів без рішення суду і так далі. За великим рахунком, буде серйозна пільга для «своїх», для бізнесу більшості, тих, хто у владі, а для інших буде закон і отой «произвол» податкової, який відчуває на собі кожен бізнесмен. Що стосується малого бізнесу, то в 90-х роках, коли закрили заводи і людей викинули на вулицю, держава не казала, куди їм йти, чим займатися, як прогодувати сім’ю, і люди за цей час встигли поїздити до Польщі та Югославії на базари, побачили це все і почали створювати оці ринки в Україні, створюючи таким чином самозайнятість. Сьогодні, ставлячи отакі перепони, як введення касових апаратів, введення касових книг і так далі, держава в черговий раз відштовхує цих людей і не дає їм альтернативи. Не кожен же захоче за півтори-дві тисячі гривень, а то й менше, стояти на ринку в мороз, дощ, спеку. Це важкий кусок хліба. Ці люди із задоволенням пішли б на іншу роботу, щоб реалізувати себе і прогодувати дітей. Держава у вигляді нинішньої влади знову каже їм, що вони не потрібні, мовляв, ви самі маєте шукати, де заробляти собі гроші. Не створені нові підприємства, не надана допомога цим людям, щоб вони могли створити свій невеличкий бізнес чи по виробництву якоїсь продукції, чи по реалізації. Їм просто кажуть, що цього робити не можна. Безумовно, якась частина людей буде шукати кращого життя за кордонами України, а інші стануть на біржу, а хтось зайде в тінь. Тобто якщо хтось думає, що обмеження до 300 тисяч суттєво перекриє всі ці рамки, нічого подібного. Є сім’я, де є тато, мамо, донька і син. 300 тисяч на тата відкрили, потім 300 тисяч на маму, потім на сина, потім на доньку, і все рівно будуть якось від цього уходити. Тобто насправді, пропонуючи цей Податковий кодекс, уряд навіть не розумів, що таке самозайнятість, що таке малий бізнес, куди і яким чином його спрямувати. Вони розуміють лише правила великого бізнесу, і не розуміють, чим займається малий, тобто він десь там під ногами бовтається, його треба просто викинути. Вони не розуміють, що за цим достатньо серйозна проблема – життя людей, майбутнє їхніх дітей. Нерозуміння цих речей і призвело до того, що сьогодні люди на Майдані протестують, і це насправді є криком душі, бо їм дійсно нема куди діватися. Люди не знають, що їм робити, куди йти, як прогодувати сім’ї. На моє переконання, Янукович мав би заветувати цей Податковий кодекс, ми мали б прийняти бюджет на основі старого кодексу, а поки треба було б зібрати фахівців, які б розказали податківцям, урядовцям, що таке малий бізнес, що таке самозайнятість, яким чином мають відбуватися стосунки держави і дрібного бізнесмена.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Зрозуміло, що обговорення податкового кодексу не дало результатів, і єдине, що залишили поки на 2011 рік, це товарообіг в розмірі 500 тисяч гривень без обов’язкового застосування касового апарату.

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Так, це є як пропозиція, і вона начебто має бути проголосована, але ж це сутності не вирішує. Мало сьогодні це пролонгувати, бо це все рівно що сказати людині, що ти умреш не з 1 січня 2011 року, а з 1 січня 2012 року. Тобто продовжили ще на рік оцю «тягомотину», але не дали відповіді на ключове запитання: що таке малий бізнес, які стосунки мають бути в держави з малим бізнесом. І не треба розказувати, що оцей малий бізнес, цей підприємець є нахлібником, що він не платить податки, не платить до Пенсійного фонду, і через це ми не підвищуємо зарплату вчителів і лікарів. Що йому робити? Держава має сказати, куди цій людині йти, чим зайнятися для того, щоб він приносив користь своїй сім’ї, суспільству і державі в цілому. А відстрочка, чи тимчасове збільшення… ви розумієте, що це треба врегулювати. В будь-якій європейській країні, куди ми начебто йдемо, немає таких базарів, як в нас. Що зробив польський уряд з цими людьми? Дав їм вихід – у що вони мали перетворити свій бізнес, куди піти, щоб було комфортно, для того, щоб не 2-3 тисячі заробляли, а 1,5-2 тисячі євро в місяць. Тобто не тільки витискати, бо коли сильно стискати, пружина може віддати назад, а от коли даєш людям вихід, вони поступово стають в правові норми, платять податки, але їхній дохід від цього не зменшується, а навпаки збільшується. А якщо держава не дасть відповідей на ці питання, вона скоїть злочин проти цих людей, а це немала кількість.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Експерти спрогнозували, що якщо Податковий кодекс запрацює ось в такому вигляді, то відправить в еміграцію інженерів, айтішників, вчених, а це - майбутнє будь-якої країни, це люди, на яких роблять ставку в усьому світі.

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Виходячи з того, що обмежили перелік інженерних послуг, надання послуг по ІТ-технологіям, написання комп’ютерних програм і таке інше…

Світлана ОРЛОВСЬКА: А за кордоном попит на них існує.

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Безумовно, і раніше вони виїжджали за кордон, працювали там, а потім зрозуміли, що не кожен хоче їхати, і через це люди, які працюють сьогодні з оцими ІТ-технологіями, вони, не виїжджаючи за кордон, продають свої програми і надають послуги в основному закордон, тому що попит там набагато більше і ціна набагато вище, ніж в Україні. Зрозуміло, що якщо це виключити з переліку спрощеного оподаткування, то люди будуть виїжджати. А щоб вони не поїхали, треба, щоб податки в Україні були трохи нижчими, ніж в Європі, бо більшість українців не дуже хоче виїжджати за кордон, бо тут їхня рідна земля. Тобто треба, щоб аналітики вивчили, яким чином оподатковуються айтішники закордоном і зробити для них трошки менший податок в Україні. Треба зробити так, щоб люди тут могли заробити більше ніж там, тоді вони будуть залишатися. Зараз багато політиків, які на Майдані виступають зі сцени і розказують, що не дозволимо, на будемо, але це неправда, це нечесно, тому що консервувати цю ситуацію не можна. Треба знайти інший вихід і спрямувати цих людей в інше поле, а просто казати, що не потрібно приймати ніяких заходів для малого бізнесу, це неправильно. От я знаю одного директора заводу, в якого на заводі працює більше тисячі людей, і він фактично всіх їх зробив приватними підприємцями, і не платить податки. Оскільки цей завод зареєстрований в містечку невеликому, де 50 чи 100 гривень коштує патент, він економить величезні гроші і не платить податки. Тобто мінімізатори насправді є, і ці канали потрібно перекривати, це потрібно врегульовувати, бо залишити все в такому стані це - шлях в нікуди. Потрібно просто думати головою, куди людей спрямувати і на що їх націлити, і тоді і держава буде отримувати податки, і люди будуть мати доходи. Але для цього влада має розуміти, чого вона прийшла до влади, що вона хоче створити, яку країну вони хочуть збудувати, чим люди мають займатися, які заробітки мати, і яку економічну політику має забезпечити держава.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Влада здійснює непопулярні реформи, які колись потім приведуть до зростання і оновлення економіки України…

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Це неправда!

Світлана ОРЛОВСЬКА: Ні, пане Павле, тут завжди наводять приклад Польщі, бо тоді в 90-х роках в Польщі було проведено шокову терапію, і ми бачимо, як зараз розвивається Польща. А ми просто з цим запізнились, тому треба перетерпіти, затягнути паски, а потім роки за два-три все буде добре. А поки в українців нема розуміння, що відбувається, але потім вони дякуватимуть цій владі за те, що вона зробила саме отаку реформу і пішла таким шляхом. Це вам такий контраргумент від влади, відповісте?

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Ми в якійсь мірі мазохісти, бо поляки завдяки Лешеку Бальцеровичу провели за півроку шокову терапію, але що це значить? Люди почали платити повну вартість за житлово-комунальні тарифи, люди почали отримувати газ і електроенергію… ну, у всій Європі газ і електроенергія коштують більше, ніж для промисловості, у всьому світі так, і таким чином майже 90% поляків стали бідними. Але ситуація ж сама собою не почала відновлюватися, держава почала формувати правила гри, ті ж поляки пішли на ринки заробляти гроші, після цього держава почала давати мікро-кредити на створення невеликого бізнесу для поляків, держава казала, що вона потребує таких-то товарів, таких-то послуг, держава пропонувала людям працювати в цих сферах і під це давала кредити, компенсувала відсотки по кредитам, давала кредити без застави. Тобто вони дали людям вихід для того, щоб люди могли підняти свої статки.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Запитання від Наталі із Запоріжжя: «Почему все разговоры про малый бизнес сводятся только к торговцам на базарах? Почему не говорят о людях, которые зарабатывают с помощью своего интеллекта и своего, заметьте, недешевого образования? Чем вам, например, частные предприниматели юристы не угодили, которых тоже давят выросшими налогами и взносами в пенсионный фонд? К тому же вообще лишают права быть на упрощенной системе?». Ще до цього можемо додати когорту перекладачів.

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Ніхто нікуди не дінеться, платити до Пенсійного фонду повинні всі. В нас поки що солідарна пенсійна система, але ми маємо ввести третій рівень – накопичувальну систему. Я переконаний, що і юристи, і перекладачі мають сплачувати, бо жінки в 55 років незалежно від професії оформлюють пенсію, а щоб її виплачувати, треба її формувати, і всі мають мати пенсійний стаж. Інше питання, що я абсолютно погоджуюсь з тим, що сьогодні прибрати зі спрощеної системи (а ми вже говорити про айтішників, інженерів) перекладачів, юристів, тобто людей інтелектуальної праці, і зрозуміло, що треба випрацювати філософію, показати людям, яким чином всі ці професії, ця робота оподатковується в Західній Європі, і зробити пільгу для них. Тоді, я переконаний, люди спокійно приймуть це оподаткування. Я ще раз наголошую, що цей Податковий кодекс в цьому вигляді приймати не можна, і я був би вдячний Президенту, якби він його заветував і зібрав групу для випрацювання філософії не тільки для тих, хто торгує на базарах, а й для людей інтелектуальної праці.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Шкода, що почнуть вимиватися мізки з України і почнеться черговий сплеск трудової еміграції.

СЛУХАЧ: Пан Жебривский, у меня такое впечатление, что многие депутаты в парламенте как будто с Луны упали. Весь народ прекрасно понимает, что у власти стоят бандиты и олигархи, которые все делают под себя. Вы думаете, что вы будете вносить поправки, и кто-то вас будет слушать? Да ни когда никто не будет слушать, потому что рыба гниет с головы, а если голова гниет, ее отсекать надо. Как вы считаете?

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Безумовно, але ще від Макіавеллі – «Кожен народ заслуговує на свого правителя». І оці люди, які голосували, вибрали ту владу, яку ми сьогодні маємо. І ми перед цим говорили, що відповідальність лежить на Президентові, якого обрали на попередніх виборах. Я навіть говорив, що є приватні підприємці, які стоять на Майдані, які є членами ПР, чи членами партії «Сильна Україна», чи членами «Народної партії» Литвина і так дальше. Але я не чув, щоб хтось з них сказав, що на знак протесту виходить з партії, що він голосував за цього Президента і за цю владу на місцевих виборах, і тепер кається перед своїми колегами з приводу того, що неправильно поступив, коли обирав цю владу. Влада ж не прийшла диктаторським шляхом, її вибрали пересічні громадяни. Дуже багато людей не пішли на вибори, і ми маємо одну з найнижчих явок за останні вибори. Кажуть, що вони проголосували ногами, але фактично в Києві, коли обирали Черновецького, голосували бабусі і дідусі. А активна молодь не ходила на вибори, бо не бачила альтернативи, чи їй просто не хотілося йти на вибори. Саме вони мають тепер цю владу, і вони заслуговують саме на цю владу своєю неактивністю. Ми сьогодні не маємо диктатури, влада не переходить в спадок, її обирають люди. Люди мають зрозуміти, що потрібно обирати, бо той, за кого ти проголосував, потім тобою керує. Безумовно є політична проблематика в тому, щоб показувати свою позицію, рекламувати свою програму, і люди мають голосувати не за телевізійний ящик, бо стоїть вкинути гроші в розкрутку якогось політика, протягом двох місяців крутити його рекламу, і на президентських виборах він отримує 13%, притому люди голосують, не знаючи ні команди, ні програми цієї людини, не знаючи нічого, крім того, як він класно виглядає, він же «мачо»! Жінки люблять вухами, чоловіки очима, а потім кажуть – чого ми маємо таку владу? Перепрошую, але ж ви її обрали. Треба при голосування підключати свою сіру речовину, тобто мозок. Треба усвідомлювати, що є відповідальність політиків, але є відповідальність людей, виборців, які голосують за цих політиків. Якби на цих виборах та більшість, яка сьогодні є в парламенті, не отримала більшість на місцевих виборах, то цього Податкового кодексу не було б. А ті, хто є більш совками, ніж вільними людьми, які пішли і обрали, дали відчути цій владі її безкарність і вседозволеність, бо що б вони не зробили, люди проковтнуть, і через це Податковий кодекс був прийнятий. Ви ж бачили, що Податковий кодекс навмисно не приймали до місцевих виборів, бо хотіли побачити – квітнуть люди чи ні. Побачили – ковтають, от і маємо цей Податковий кодекс. Тобто треба не лише політиків звинувачувати, хоча вони винні, але треба подивитися і в дзеркало і зрозуміти, що те, хто буде сидіти на Банковій, на Грушевського, в уряді чи в парламенті, залежить від виборців, які не мають займати страусину позицію, а мають займати активну позицію. От сьогодні приватні підприємці вийшли, а чому ж ви сьогодні активно не йдете в ту чи іншу партію, не створюєте свою, не пропонуєте людей, які будуть відстоювати ваші інтереси, вашу сім’ю, відстоювати інтереси країни загалом? Обирають «своїх», які розмовляють російською чи українською, які за НАТО чи проти НАТО, а яка в них філософія, яка програма дій? Маємо те, що обрали, керують ті, кого ми обрали, нам їх не з Марсу прислали, це ми з вами обрали цю владу, на яку заслуговуємо, на жаль.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Я тут з вами абсолютно погоджуюсь, але напевно ще не сформувалась гідна альтернатива. Якщо розглядати вузько в контексті Податкового кодексу, то влада, яка сиділа на Банковій і на Грушевського до того цілих п’ять років, не спромоглася прийняти Податковий кодекс того ж самого Миколи Катеринчука чи якийсь інший. Тому ми і маємо ту ситуацію, ту консолідовану і дисципліновану більшість, яка спромоглася прийняти Податковий кодекс. Але останнє слово за Президентом, який візьме на себе всю відповідальність і чи підпише кодекс, чи направить його на доопрацювання.

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: В першій частині я з вами абсолютно погоджуюсь, бо і Президент Ющенко і прем’єр Тимошенко, які не провели жодних реформ протягом п’яти років, вони понесли за це політичну відповідальність – люди зробили свій вибір. Але надавши кредит довіри цим, люди зробили не краще, по-моєму, це набагато гірше.

СЛУХАЧ: Я предприниматель и пенсионер. И предприниматель вовсе не потому, что мне на «Мерседес» не хватает. У меня больше 40 лет стажа, и все эти годы я платил пенсионные взносы, причем не по 84 гривны, а как положено с зарплаты. А теперь возникает вопрос: получается, что я из своей пенсии должен опять выплачивать деньги в пенсионный фонд. Было бы понятно, если бы это шло на мой личный накопительный счет, А так получается что? Отдай дяде?

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Тут справді є проблема, тому що якщо приватний підприємець… тобто якщо людина найманої праці вийшла на пенсію, через два роки має право перерахувати пенсію, і якщо ви сплачуєте внески, які більше, ніж були до цього, то пенсія збільшується. А в приватного підприємця дійсно є проблема, як ви говорите, бо для вас перерахунку бути не може. Я переконаний, що цю норму треба просто ліквідувати, і приватні підприємці-пенсіонери, яким в перспективі не буде перерахована пенсія, не повинні платити внесків до Пенсійного фонду. Що стосується накопичувальної системи, то не треба її переоцінювати. Якщо ввести накопичувальну систему, вона спрацює лише для тих, кому зараз менше 30 років. Тобто чим ми швидше введемо накопичувальну систему, тим краще, але вона спрацює лише через 20 років життя, а ті люди, які сьогодні вже на пенсії, але продовжують сплачувати пенсійні внески, не мають перспективи на перерахунок пенсії в бік збільшення, безумовно в цьому Податковому кодексі треба зробити преференції для таких людей, і вони не мають сплачувати внески до Пенсійного фонду. Але за патент повинні платити.

СЛУХАЧ: Роман, Тернопільщина. Мабуть ви чули, як Президент такої багатої країни як Ізраїль приїхав до нас звичайним пасажирським літаком. Ще не так давно наш президент і прем’єр в одну країну летіли двома різними літаками. Тобто, чи не варто було б згори починати економити кошти, і щоб ці кошти дійсно пішли в Пенсійний фонд. А зараз Президент України купує собі гелікоптер за 100 мільйонів, а людям на пенсію немає.

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Насправді в першу чергу для того, щоб…. Ви чули, я говорив, що на Податковий кодекс треба накласти вето і відтермінувати його, і в першу чергу влада мала б взятися за боротьбу з корупцією, про яку так багато говорять. Одна компанія ввозить без митного оподаткування на 70 мільйонів доларів нафтопродуктів, фактично не сплачуючи 20 мільйонів доларів в держбюджет, то якщо так порахувати, це приблизно два мільярди гривень в рік тільки одна компанія не сплатить податків і не наповнить бюджет. Якщо ми говоримо, що мале підприємництво платить десь 5 мільярдів в рік, то це дві такі компанії, які могли б перекрити те, що влада хоче отримати від малого бізнесу. Тобто насправді сьогодні треба в першу чергу серйозно знизити рівень корупції, а для цього треба проводити адміністративну реформу, перереєстрацію дозвільної системи, а після цього, особливо в кризові часи, можновладці не мають права їздити, літати, купувати такі предмети розкоші. Насправді було б правильно, якщо б зарплату вищих чиновників прив’язали до середньої зарплати по Україні. Коли один з чиновників каже, що сьогодні в бізнесі можна заробити більше, ніж на державній службі, то він забуває про пересічних людей, які набагато менше заробляють. Через це, прив’язка зарплати до середньої по Україні було б правильною нормою, бо тоді насправді, почавши з себе, можна було б виходити до людей і говорити про те, що перекрили корупційні потоки, зменшили собі зарплату, перестали купувати предмети розкоші, ми затягнули паски….

Світлана ОРЛОВСЬКА: Пане Павле, а яка середня зарплата народного депутата?

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Середня зарплата народного депутата 17 тисяч гривень.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Правильно, я просто читала вимоги підприємців, які були буквально вчора опубліковані на одному з поважних сайтів, і там пропонується скоротити хоча б на 20% зарплату народним депутатам, і скасувати всі по життєві державні пенсії. Тобто, якщо подивитися на витрати бюджету, то можна побачити, що їх левова частка припадає саме на утримання парламенту, міністерств, інших центральних та державних органів.

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Ще раз кажу, що зменшувати це неправильно, тому що…

Світлана ОРЛОВСЬКА: Але це найбільший показник в Європі…

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Ні, це буде в ручному управлінні, а я кажу, що треба прив’язати з якимось коефіцієнтом зарплату до середньої в Україні, і тоді чиновники, депутати будуть зацікавлені в тому, щоб середня зарплата підвищувалась, бо тоді буде автоматично підвищуватися і їхня зарплата. Сьогодні ж не всі заробляють по 17 тисяч гривень. А чому в депутата 17 тисяч гривень? Тому що є законодавство, що зарплата депутата прирівняна до зарплати міністра. Коли в 2005 році підняли зарплати міністрам, автоматично піднялися зарплати народних депутатів. А якщо ми прив’яжемо зарплату депутатів, міністрів до середньої в Україні, це буде крок, а не популізм, це буде логіка і це будуть правила життя, які будуть адекватними для всіх людей.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Наталя із Запоріжжя запитує: «Прокоментуйте ситуацію з одним із авторів Податкового кодексу: деревообробний комбінат, яким володіє Михайло Бродський, не платить внесків до Пенсійного фонду з серпня 2008 року. ТОВ «Черкаський деревообробний комбінат», яким володіє голова Держкомпідприємництва Бродський заборгувало пенсійному фонду 2,529 мільйона гривень».

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: А що тут коментувати? Треба, щоб прокуратура приймала рішення з приводу порушення кримінальної справи у відношення керівництва цього підприємства. А у випадку непогашення це підприємство має бути об’явлено банкрутом. Я на самому початку нашої розмови казав, що для своїх приймаються нормальні речі, а для всіх інших – закон. А закон має працювати для всіх, незалежно від того, у владі ти чи в опозиції. чи взагалі не в політиці.

СЛУХАЧ: У нас 4-5 миллионов предпринимателей, и если каждый имеет по 2-3 реализатора, платятся отчисления в ПФУ, это больше 2 миллиардов гривен. Вот если сегодня все откажутся от предпринимательской деятельности, скажется это на государстве или нет? Допустим, человек торгует на рынке, он взял в кредит машину, взял в кредит магазин, открыл, работает, а кто вернет ему деньги, которые он вложил? Хорошо, если свои, а если кредит банка, а это проценты и все?

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Насправді ви абсолютно праві, і я вже говорив, що якщо якісь новели вводити, то треба як мінімум 2-3 роки дати людям для того, щоб вони могли покрити кредити як мінімум. А чи скажеться на Пенсійному фонді несплата – безумовно, тому що по заявам прем’єра дірка в ПФУ 60 мільярдів гривень, це достатньо багато, і якщо 2 мільярди гривень не буде сплачено, це також буде ударом по Пенсійному фонду, бо ми в минулому році отримали великий дефіцит держбюджету - 6,5% взагалі від діяльності держави, 2,5% від дотацій Нафтогазу, і 2,5% завдяки дотаціям в ПФУ. Через це треба збалансовувати доходи і видатки ПФУ через сплату всіма внесків до ПФУ і обмеженням надвеликих пенсій тим, хто нічого не сплативши, їх отримує. Без такого збалансування ми все більше і більше будемо дотувати з держбюджету Пенсійний фонд.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Ми знаємо, що сьогодні відбувалась зустріч Президентів України та Росії Януковича і Медвєдєва. Червоною ниткою на всіх шпальтах проходить новина, що Янукович заявляє про можливість вступу України до митного союзу РФ, Білорусі та Казахстану. «Коли мені ставлять запитання чи зможе Україна вступити до митного союзу, це можливо, але ми маємо внести зміни до конституції, і ц можна вирішити як в парламенті, так і на всеукраїнському референдумі», - сказав Янукович. Прокоментуйте, будь ласка.

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ: Ця позиція така – чи до розумних, чи до красивих. Ми пішли вже до розумних, тобто в СОТ, і перебувати одночасно в СОТ і в митному союзі неможливо, тому що РФ, Білорусь і Казахстан не є членами СОТ. Можна грати лише по правилам. Інше питання, що сьогодні митний союз, про який так багато говорять, не є ефективним, бо ми знаємо, що для того, щоб цей союз був ефективним, має бути єдина ціна, в тому числі на енергоносії для всіх країн, які входять до такого союзу. Ми знаємо ті війни, які відбувалися, що Росія категорично відмовляється поставляти на білоруський НПЗ нафту по внутрішнім російським цінам, тобто фактично на сьогодні цей митний союз не є дієвим.

Світлана ОРЛОВСЬКА: На цьому маємо ставити крапку, єдине, що додамо – Україна і Росі підписали угоду про транзит нафти, чого не вдалося зробити, коли тут перебувала урядова делегація. Дякую вам, пане Павле, за участь в нашій програмі.

за матеріалами прес-служби «Українська платформа»