«Власність на землю і торгівля нею –
явище ненормальне і навіть аморальне.
Його можна порівняти з правом
власності на людину-раба».
М.Грушевський
Як відомо, одним із пріоритетів нинішнього року назване проведення земельної реформи, в результаті якої можливо вже з 2012 року запрацює ринковий обіг землі сільськогосподарського призначення. Водночас ситуація, що склалася довкола земельного питання, викликає у суспільстві велику тривогу. За майже 20 років незалежності Україні так і не вдалося реформувати агропромисловий комплекс на засадах ринкової економіки в інтересах селян, усього народу України. Результатом розпаювання земель і майна колишніх колгоспів стала ліквідація великотоварного сільськогосподарського виробництва - економічної основи українського села, позбавлення його мешканців будь-яких перспектив на краще.
В багатьох випадках власники земельних паїв, посилаючись на злиденність свого життя і відсутність перспективи, готові вже сьогодні продати свій пай, мотивуючи можливість мати хоч якусь виручку від продажу землі.
Тут слід поміркувати без емоцій. Припустимо, що за свої гектари власник земельної ділянки візьме, скажімо, по 15 тис. гривень. Що селянин придбає за ці гроші та за який час їх витратить? А що він ще зможете продати, коли й цього добра позбудеться?
Уявімо, що ви продали свій пай, відремонтували свою хатину або купили квартиру дітям в райцентрі і що далі? В місті молодь приєднається до армії безробітних, а село тим часом загине. Загине як середовище відновлення населення (в селі народжуваність у 1,5 рази вища, ніж у місті), як мовне середовище, як місце збереження народних традицій…
Так з втратою права на землю і можливості працювати в сільському господарстві відбудеться величезний відтік населення з сіл. Це також означає, що працюючим в селах вчителям, медичним та культпрацівникам доведеться шукати нового пристанища.
Не «солодко» стане і міським жителям. Справа у тому, що з перетворенням землі в товар ціни на хліб, м'ясо, молоко… одномоментно виростуть. Причина в тому, що вартість землі, яка значною мірою залежить від її родючості (загалом, це земельна рента), переноситиметься на ціну зерна, м’яса… Приватний власник землі переноситиме повну вартість ренти на ціну продукції, керуючись кон’юнктурою світового ринку. Тобто, ціна хліба, м’ясних і молочних продуктів в середньому буде така, як у Європі. При українських, зрозуміло, сімейних доходах. Щось подібне бачимо тепер у цінах на газ, бензин, електроенергію.
Ми, соціалісти, пропонуємо не продавати землю, а здавати в оренду і отримувати рентну плату. На сьогодні нами вже запропонований проект закону (http://spu.in.ua/ua/news/25460) щодо використання права оренди як предмета застави, згідно якого селянин за бажанням зміг би продати свою землю, але не у приватні руки, а державі. Так, хочете продати, - продайте державі. Ми за такий порядок. А держава здасть землю в оренду тому, хто краще хазяйнуватиме, берегтиме землю. І щоб в умовах оренди передбачалось збереження робочих місць в селі (тваринництво, переробка, меліорація…). Передбачається також збереження дитсадків, шкіл, закладів культури, інших об’єктів соціальної сфери. Гарантії щодо цього (а ми вже пересвідчились самі і знаємо досвід розвинутих країн світу) може дати лише і лише держава!
Потрібно звернути увагу ще на один цікавий момент. Сьогодні представниками «опозиції» на чолі з «нещасною Юлією, котру переслідують…» робиться намір ініціювати референдум стосовно питання заборони продажу землі. Проте необхідно пригадати, що ще за часів свого прем’єрства Юлія Володимирівна активно роздавала акти на землю. Робилося це для того, щоб легше було, відібравши землю, зафіксувати юридично перехід власності на ділянку (пай). Без актів це було б зробити важче. Роздавала акти, щоб забрати землю, - така загальна формула (подібна схема використовувалася у 90-х з ваучерами). Доречи до ініціації референдуму також намагаються долучитися представники «Свободи», але сьогодні відомо, що проведення такого референдуму – це допомога владі пустити землю «з молотка», адже ми добре знаємо, що результати будуть пораховані так, як потрібно організаторам. Тому потрібно чітко розуміти, що криється і хто стоїть за ініціативою вищезгаданих політичних партій щодо проведення референдуму.
Освічена аудиторія не маючи прямих доказів (такі речі тримаються у таємниці), переконана, що МВФ тисне на уряд, на владу взагалі, щоб можна було скупити українську землю, тим самим відтягнути термін нової кризи, причина якої – порожній, «мальований» долар. Його і треба зробити трохи важчим українською землею. І простим доказом цього – кому вигідно зробити українську землю товаром? - є просте запитання «А ви, землю купите?». Відповідь відома, тому «Якщо не про вас і не про землю йдеться, то йдеться про інтерес крупного капіталіста, якого хочуть зробити ще багатшим».
Інколи чуються аргументи про заставу землею банківських кредитів, які легко можна нейтралізувати відомими прикладами про кредитування на житло, машини, електротехніки тощо, про нову роль виконавчої (вибивної) служби. З банками гратися не можна, - програєте! Тут слід в якості прикладу згадати Естонію, де вся земля вже у власності Європейських банків.
А тепер щодо світового досвіду на який так посилаються ініціатори продажу української землі. Світова тенденція – земля переходить у власність держави і нею здається в оренду. Таке твердження не голослівне, у підтвердження цього можу навести такі приклади: у США державою на сьогоднішній момент викуплено до 40% угідь у фермерів, у Франції та Німеччині – до 60% знаходиться у державній власності, а в Китаї, Англії, Ізраїлі та Данії взагалі вся земля у власності держави.
«Капіталістична, політична і правова система завжди буде давати можливість багатим відбирати землю у бідних… Це звичайна велика крадіжка: відбирають від народу і віддають багатим. Державна власність більше за все підходить суспільству». (Р.Кларк. Міністр юстиції США).
«Земля… відрізняється від усіх об’єктів власності. Ми бачимо зло при приватній власності, ми бачимо обман громадськості, ми бачимо наслідки – трущоби, перенаселення міст, обмежений розвиток торгівлі, бідність людей». (У.Черчілль. Прем’єр-міністр Великобританії)
Скрізь у світі земельні відносини будуються так, щоб земля ефективно використовувалась тими, хто на ній живе і працює, і зберігалась, а в нас – щоб пустити її в оборот. Щоб сотня багатіїв ще збагатилася.
Тож нам, українцям, робити вибір!
Олег Пінський
