Як повідомили Інтернет-виданню
Рупор Житомира в Прес-службі Житомирської обласної організації ВО «Свобода», 8 липня виповнюється 104 роки від народження славетного житомирянина Олега Ольжича (Кандиби). У зв’язку з цим житомирські свободівці вшанували Ольжича, поклавши квіти до меморіальної дошки на території Успенської церкви.
Напередодні Житомирська обласна організація ВО «Свобода» звернулася до влади дозволити відновити вкрадену анотаційну дошку на Ольжича і коштом «Свободи» встановити меморіальну дошку на Лєрмонтовській, в будинку, де перебували Похідні групи ОУН, зокрема й Ольжич. У цьому будинку, як відомо, була розміщена редакція газети «Українське слово», яку організував Ольжич, а редактором був Іван Рогач.
Також ВО «Свобода» звернулася із проханням встановити пам'ятник Ольжичеві навпроти обласної бібліотеки.
«Сьогодні нам, сучасникам, соромно перед світом, що не маємо жодної належної згадки про Ольжича в Житомирі. Вчений, поет, борець за волю України вшанований за кордоном, але не має достатнього визнання в Україні та на своїй малій батьківщині. Яку пам'ять залишимо нащадкам? Патріотами якої країни вони стануть? Повернути житомирянам власну, не призначену, національну пам'ять, відновити історичну справедливість - наше основне завдання. Бо виростимо рабів духовних, а не українців. Не за це загинув поет. І ми повинні виконати всі його заповіти», - сказав заступник голови Житомирської міської організації ВО «Свобода» Юрій Градовський.
Довідка: Ольжич виконував найвідповідальніші завдання Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Є. Коновальця. У 1937 р. очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів. У 1938-39 роках Олег брав активну участь у становленні державності Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, через що потрапив до хортистської в'язниці. Протягом 1939—1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.
В 1941—1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні, зокрема і в Житомирі. В жовтні 1941 р. О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві, головою якої було обрано також житомирянина, вченого Миколу Величківського..
З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова. У травні 1942 Почаївська конференція ОУН обрала Олега Кандибу заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях. У січні 1944 після арешту А. Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН.
25 травня 1944 р. заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у концентраційному таборі Заксенгавзен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10.6.1944 р.
Справжні герої Житомирщини. 
Олег Олександрович Кандиба (Ольжич). (*8 липня 1907, Житомир— † 10 червня 1944, концтабір Заксенгавзен) — український поет, археолог і політичний діяч. Видатний житомирянин, провідний діяч Організації Українських Націоналістів, один з очільників Похідних груп ОУН, зокрема і в Житомирі.
У 1924-29 р. навчався в Карловому університеті в Празі, на літературно-історичному факультеті Українського Педагогічного Інституту, вивчав археологію в Українському Вільному Університеті. Восени 1930 р. захистив докторську дисертацію. Працюючи в археологічному відділі Національного музею, здійснив наукові експедиції по західноукраїнських землях, Німеччині, США і Балканських країнах, брав участь у міжнародних археологічних конференціях, читав лекції у Гарвардському університеті. Опублікував ряд праць. Із початку 1930-х років Ольжич заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. З 1929 р. — член ОУН. В 1937 р. очолив культурно-освітню референтуру ПУН. В кін. 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка», перетворивши його на орган ПУН. В 1938-39 рр. Ольжич брав активну участь у становленні державності Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, через що потрапив до хортистської в'язниці. Протягом 1939—1941 рр. очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів. На початку радянсько-німецької війни був одним з керівників Похідних груп ОУН, брав участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 р. О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві, яку очолив ще один визначний житомирянин професор Микола Величківський. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова. У травні 1942 р. Почаївська конференція ОУН обрала Олега заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях. У січні 1944 р. після арешту А. Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН. 25 травня 1944 р. заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у концтаборі Заксенгавзен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня1944 року. Автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), ряду праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937).
„Націоналізм значить світогляд, що в основу суспільно-політичного думання і чину кладе ідею нації”.
Олег Ольжич 
