Олександр Мороз: Лівий поворт - необхідність і умова оздоровлення соціально-економічної ситуації в Україні
Нашому суспільству так довго втовкмачувалась ідея про перевагу ліберальної економіки, вільного ринку й універсальності співвідношення попит-пропозиція, що про цінності справедливих відносин стало якось незручно говорити, немов про застарілі догми, що не витримали випробування практикою і часом.
Нинішня криза змусила багатьох теоретиків і практиків повернутися до Маркса: а що він там казав про причини криз? І дійти висновку: Маркс мав рацію. І не лише виходячи з умов того часу.
Криза занепокоїла багатьох. Однак лідери Двадцятки, які зібралися нещодавно, не наважилися заперечити самі собі, визнати, що причина кризи - невідповідність виробництва товарів і послуг їхньому грошовому еквіваленту. Що залежна тільки від політичних інтересів емісія долара і є головною причиною кризи, яка камуфлюється в умовах глобалізації й міжнародного розподілу праці. Але вона об'єктивно є, і тому не має розглядатися тільки з позиції банківського капіталу. Це глухий кут. Потрібен поворот до виробництва, до реальної економіки.
Саме по собі виробництво проблеми не вирішує. Потрібно поновити трудову основу істинних економічних цінностей: виробництва, обміну і споживання. Щоб останнє відповідало виробництву й кількості докладеної праці, а розподіл здійснювався на підставі праці (індивідуальної, колективної, суспільної), а не на підставі права власності. Така постановка питання має ідеалістичний вигляд, але вона - суть соціальної справедливості.
У нас немає ані теорії, ані практики вирішення цього питання. Тим паче, що чим більше праця стає колективною, тим більше споживання її результатів стає індивідуальним, приватним. Можна говорити лише про більшу чи меншу міру наближення до якогось ідеалу справедливості. Можливо, міра наближення до цього ідеалу свідчитиме про рівень соціалістичності суспільства. У такому разі сам процес просування в цьому напрямку створює засади суспільного устрою, який називають демократичним соціалізмом.
Практика дає відносно успішні форми і способи здійснення принципу справедливості, коли розподіл продукту залежить від трудового складу: народні підприємства; колективні форми господарювання; внутрішньовиробничий госпрозрахунок з використанням коефіцієнта трудової участі; погодинна система оплати праці.
Поворот від ліберальної до соціальної політики можливий унаслідок: збільшення регулювальної ролі держави в розвитку соціально-економічних відносин; розмежування бізнесу та влади; виборів з відкритими партійними списками; демократизації усіх суспільних відносин, переміщення центру влади до людей, під їхній контроль, що збільшить роль і статус органів місцевого самоврядування.
Такий поворот можливий тільки під впливом соціалістичних і соціал-демократичних партій, здатних піднятися над корпоративними і приватними інтересами, залучаючи інструменти держави для вирішення соціально-економічних завдань.
