20 березня 2010 року святкування з нагоди 66-ї річниці визволення Вінниці від німецько-фашистських загарбників розпочалось з урочистостей у міській раді, а завершилось історичною реконструкцією березневих подій 1944 року з визволення міста.
Саме в цей день в далекому 1944 році…
Червона Армія, ламаючи опір німецько-фашистських військ, наблизилася до Вінниці. На світанку 16 березня підрозділи 305-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту в районі с. Лаврівки форсували Південний Буг і створили плацдарм на західному березі ріки. Ворог чинив запеклий опір, неодноразово переходив у контратаки. Розширивши плацдарм, радянські війська 18 березня підійшли до південно-західної околиці міста. Після визволення від ворога Замостя (район міста на східному березі Південного Бугу), частини 241-ї і 211-ї дивізій, а також 70-ї гвардійської дивізії, що вели бої за місто, не затримуючись, продовжили наступ. Розгром німецько-фашистських військ у центральній частині міста та остаточне його визволення продовжувала 183-я стрілецька дивізія, що розмістилася уздовж східного берега Південного Бугу. Відступаючи з Вінниці, гітлерівці підірвали і підпалили ряд будинків. У місті спалахнули пожежі, і всю ніч тривали бої за переправи через ріку. 20 березня Вінниця була звільнена, а практично весь гарнізон німецько-фашистських військ був знищений. І в той же вечір Москва салютувала двадцятьма артилерійськими залпами із 224 гармат доблесним військам 1-го Українського фронту, що звільнили Вінницю.
За доблесть і мужність, виявлені в боях за звільнення Вінниці, Указом президії Верховної Ради СРСР від 23 березня 1944 року кілька військових частин 38-ї армії були нагородженні орденами Червоного прапора і Богдана Хмельницького. Військам, які брали участь у визволенні Вінниці, наказом Верховного головнокомандувача від 20 березня 1944 року було оголошено подяку.
Згодом у Вінниці було споруджено меморіальне кладовище, де поховано 1265 воїнів, які загинули в боях за місто. На стеллі викарбувано слова: "Люди, зупиніться на мить у мовчанні. Тут знайшли вічний спокій герої, що полягли в боях за визволення Вінниці від фашистських поневолювачів".
Активісти Вінницької міської організації Народної Партії та представники обласної організації Молодіжний Альянс Молоді поклали квіти до меморіалу Слави у сквері Козицького. Вшанували тих, хто ціною свого здоров’я і життя відвойовували нашу свободу. У урочистому покладанні квітів також взяли участь керівники області й міста, представники політичних партій і громадських організацій.
Після цього бажаючі вирушили за межі міста на територію клубу "Каіса" для участі у відтворенні бойових дій 1944 року, де взяли участь вісім патріотичних клубів України. Майже триста чоловік приїхало до Вінниці для того, щоб взяти участь у реконструкції бою, і не тільки з України, а й з країн СНД. І те, що одні воювали «за наших», а інші «за німців» - нічого не змінювало: мотивація учасників була однаковою.
- Щоб наших дідів, які полягли в тій війні, не забували - сказав один з учасників Сергій Ткаченко, який приїхав із Дніпропетровська і «воював за німців».
- Щоб діти мої цю війну пам'ятали і внуки, - сказав інший учасник реконструкції у формі козацької дивізії Борис Бурбан, який приїхав із Москви.
Бій тривав близько години - з піротехнікою, вибухами, пострілами, а головне - з підтримкою танка та авіації. Дороги були справді реалістичні - суцільне болото. Як на полі бою, так і на глядацьких місцях. Німці чинили відчайдушний опір, навіть хатинку підпалили, фашисти... Але, як і належить, ворог був розгромлений, добро перемогло.
за матеріалами прес-служби Народної Партії
