Ірина Ярмоленко: Житомиру ховати своїх героїв доводиться часто

12.03 17:37    

Житомир, 9 березня, сесія міської ради. До вручення посмертної нагороди запрошується мати, дружина та кілька-річний син загиблого в АТО. Мер вручає сину нагороду та намагається потиснути руку маленькому хлопчику. Дитина не розуміє, що відбувається, великими очима спостерігає за тим, що відбувається. Це сьогодні він не розуміє, а вже завтра, за рік, за кілька років, коли батько не дасть йому пораду, коли не візьме з собою на рибалку, коли не дасть чоловічу пораду, коли не розповість як робити комплімент дівчині, яка йому подобається - він почне розуміти, що в цій залі відбувалося насправді. А ще більше, він усвідомить, що відувалося в залі, якщо попри подвиг батька - його країна далі за данними Трансперенсі Інтернешнл знаходиметься на останніх позиція по боротьбі з корупцією, він не зможе знайти конкурентну роботу, чи вести бізнес, який від влади до влади віджиматимуть…

В залі багато людей: чоловіки опустили голови, жінки в залі час від часу доторкаються до щік, аби прибрати вологість. Мати і дружина змарнілі від сліз, від яких нічого вже не зміниться. Їхнього захисника вже немає на цьому світі. Мати бере слово, і повідомляє, що її другий син ще там, в АТО, і він ще живий, але їй страшно. І дякує, щиро дякує за винагороду, та разом з родиною йде з зали. Зала тричі скандує «Герої не вмирають»! Але ж вмирають.

Моя область має три військових бази, і Житомиру ховати своїх героїв доводиться часто. Часто доводиться і з біг-бордів читати імена загиблих. Вони вмирають. Ніі світлини, ні нагороди не можуть замінити родинам їхніх синів, чоловіків, батьків. Цього року ми спрямували з міського бюджету певний кошт на близько сотні родин опалених війною, але герої вмирають.

У ці моменти у свідомості грає пісня Святослава Вакарчука «Скільки ще забирає вона, твоїх дітей не твоя війна». Скільки?

Ідеєю всіх часів я вважаю рішення жовтня 1945 року про ствроення ООН. У прийнятому на конференції Статуті ООН зазначалось, що метою нової організації є підтримання міжнародного миру і безпеки колективними заходами, розвиток дружніх відносин між країнами, здійснення міжнародного співробітництва при розв'язанні проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру.

Держави, які винесли на собі тягар війн, нині мають нести відповідальність за мир.

Нині в ООН входять усі країни світу, крім двох маленьких, і всі вони стоять на засадах безпеки, миру та злагоди. А в моїй країні всеодно гинуть герої. Від війни.