Ввечері 8 липня на зупинці «Ялинка», що на Богунії, житомиряни зустріли благодійний
велопробіг «Бачу! Можу! Допоможу!», який стартував у Львові та упродовж місяця охопить десятки населених пунктів Західної та Центральної України.
Так, із 4 липня по 5 серпня зрячі та незрячі велосипедисти разом подолають понад 2000 кілометрів на велосипедах-тандемах. Велопробіг стартував зі Львова та проходить через міста –
Тернопіль, Рівне, Житомир, Київ, Черкаси, Вінницю, Чернівці, Івано-Франківськ та малі містечка і села.
У Житомирі учасники велопробігу проїхали від проспекту Миру, вулицею Перемоги, Великою Бердичівською і завершили велопробіг біля колишнього кінотеатру «Жовтень».
Мета проекту «Бачу! Можу! Допоможу!» – показати українцям, що незрячі є рівноправними членами суспільства, а здатність «бачити» виходить далеко за межі фізичного зору. Під час благодійного велопробігу збирають кошти для облаштування у Львові першої в Україні Сенсотеки – простору для дозвілля та неформальної інклюзивної освіти зрячої та незрячої молоді.
Щоб стати учасником благодійного велопробігу 27-річний Юрій Гринда зі Львова, який викладає хімію, скористався своєю відпусткою. На думку Юрія, якщо людина немає власної мрії, то вона працює для здійснення мрії іншої людини. Коли їдуть маршрутом, кожен може запропонувати заїхати в будь-яке місто, щоб побачити замок, місце тощо, де мріяв побувати.
«До велопробігу ми готувалися місяць. Каталися на
велосипедах-тандемах по місту, а також на велотренажерах в залі по дві години щодня, – розповів львів’янин. – Я керую рулем, але навантаження розподіляється на двох однаково. Стомився, але відчуття лише позитивні. На велосипеді-тандемі важливо прислухатися один до одного».
Партнерка львів’янина на велосипеді-тандемі Світлана Ліра розповіла, що в дитинстві мала велосипед, але на тандемі ніколи не їздила. Дівчина вважає, що досягла мети, бо здійснила свою мрію.
«Відчуття круті! У нас класна команда. Ми хочемо показати, що люди з інвалідністю – це звичайні люди і їм не треба ховатися по коморах, – розповіла незряча журналістка з Одеси. – Участь в велопробігу беру з декількох причин. По-перше, я люблю подорожувати, по-друге, люблю велосипед і, по-третє, я працюю журналісткою на Одеському обласному радіо і в мене є авторський проект про людей з інвалідністю, їхнє життя, буденщину, цікаві випадки з життя».
На думку Світлани Ліри, найкраще велосипедистів зустрів Львів, адже було багато машин і сирен. Тож велопробіг нагадував весілля.
Ще один
учасник велопробігу з Харкова Артем Кучеренко зізнався, що під час велоакції зміг побачити багато місць, які мріяв побачити давно.
«Я аматор, але люблю велоспорт. Дуже хотілося побачити
Західну Україну, – розповів харківчанин. – Ми приїхали разом із другом і під час велопробігу познайомилися з позитивними людьми. Я отримав багато нових вражень».
Щоразу учасники велопробігу ночують в різних місцях, зокрема, в готелях, а в Тернополі ночували в костелі. Зізнаються, зустрічають їх гостинно і дякують спонсорам велопробігу.
Житомирянка Світлана Сорокіна розповіла, що зустріла учасників велопробігу тому, що вважає себе соціально активною і підтримує людей, які мають проблеми з зором. До акції дівчина запрошувала друзів, з якими і приїхала.
«Насправді дуже правильно звернути увагу на те, що учасники велопробігу – це насамперед не люди з обмеженими можливостями, а звичайні люди, повноправні члени нашого суспільства. Приємно, коли ми їхали, люди на тротуарах зустрічали нас оплесками».
Організаторами Благодійного велопробігу виступають громадські організації –
«Інститут українських студій» та
«Львівська академія прав людини імені Святого Івана Боско». У Житомирі регіональним партнером велопробігу виступив
Фонд Громади Житомира.
Після Житомира велосипедисти попрямують до Києва.
Довідка:
ЛММГО «Інститут українських студій» уже має досвід успішної реалізації подібних проектів. Зокрема, у 2006 році був проведений Всеукраїнський благодійний марафон «Пробіг заради дітей», під час якого було зібрано $50 000. Усі кошти були витрачені для закупівлі обладнання у пологові будинки м. Львова.
Одним із організаторів цього марафону був Микола Пех, президент ГО «Інститут українських студій» до червня 2014 року. Рік тому Микола Пех пішов із життя, так і не втіливши свою другу велику мрію – благодійний велопробіг для незрячих. Саме тому цей проект присвячено пам’яті Миколи Пеха.
У віці дванадцяти років Микола Пех повністю втратив зір, а вже через декілька років поїхав на річне навчання в Америку за програмою «FLEX». Микола – випускник факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, стипендіат програми «Chevening» та стажер за програмою «CUPP» у Парламенті Канади. Крім цього, Микола був учасником та організатором великої кількості міжнародних та всеукраїнських проектів.
