У Польщі розпочалося офіційне відкриття Польсько-українського конгресу істориків

06.05 17:47    

6 травня 2026 року в Баранові-Сандомирському розпочався Польсько-український конгрес істориків – найбільша зустріч дослідників із Польщі та України, присвячена рефлексії над спільною історією та методологією досліджень історії Центрально-Східної Європи.

У заході беруть участь близько ста істориків, які представляють різні наукові осередки та історіографічні традиції. Конгрес приурочений до 120-ї річниці від дня народження та 50-ї річниці смерті Юліуша Мєрошевського.

Відкриття супроводжувалося виступами представників влади Польщі й України, а також організаторів – Центру Мєрошевського та Українського інституту національної пам’яті, які наголошували на значенні чесного осмислення історії в контексті сучасних відносин між народами обох країн.

«Діалог про цінності стає також політичним діалогом у доброму розумінні цього слова. Адже політика – це не лише партійне суперництво, а й турбота про належне управління державною спільнотою та захист національного інтересу. Це стосується також найскладніших питань: чи можна боротися за справедливу справу незалежності будь-якими засобами, чи все ж тут слід встановлювати, як говорив Андрей Шептицький у 1908 році, обмеження, передусім етичного характеру», – зазначив заступник Міністра культури і національної спадщини Польщі Марек Кравчик.

У свою чергу, заступник Міністра закордонних справ України Олександр Міщенко відзначив вагомість та мету самого Конгресу: «Ми сподіваємося, що ця дискусія, яка має показати наше прагнення до встановлення правди – оскільки ми не займаємося пропагандою чи фальсифікацією історії, а хочемо звести цю тему до чесної, наукової історичної правди, – дозволить нам чітко сказати, які злочини мали місце, коли вони сталися, а також дійти висновку, що незалежно від того, ким були виконавці – українцями чи поляками, – якщо вони вчинили вбивства цивільного населення, жінок і дітей, то, звичайно, були злочинцями. Саме такий історично-науковий підхід, заснований на архівних матеріалах, дозволить зняти з цієї теми політичну напругу».

Виступи організаторів натомість зосереджувалися на ролі історіографії як простору відповідального діалогу та на потребі формування спільної мови опису минулого.

«Історія – це не запилений архів і не набір дат, імен та документів. Вона живе в наших уявленнях, у мові політики, в освіті та у відносинах між суспільствами», – сказав директор Центру Мєрошевського Ернест Вицишкевич.

Він також додав: «Нам потрібен діалог, який не буде поєдинком чи інструментом поточної політики, а дозволить побачити складнішу картину минулого, таку, що охоплює як конфлікти, так і досвід співпраці».

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголосив: «Ми не очікуємо, що конгрес розв’яже все. Однак ми очікуємо, що після його завершення дослідники з обох країн матимуть ясніше розуміння того, де існують реальні прогалини у знаннях, де ми маємо справу з методологічними суперечками, а де – з питанням, яке потребує ще років копіткої архівної роботи. Саме це є результатом, до якого слід прагнути і над яким потрібно працювати».

Польсько-український конгрес істориків має характер робочої зустрічі дослідників. Його метою є впорядкування стану досліджень, ідентифікація ключових спірних питань, а також створення основ для подальшої співпраці між історіографічними середовищами обох країн.

Програма засідань охоплює питання, що стосуються, зокрема, історіографічної термінології, методології досліджень, історії відносин між поляками та русинами/українцями в різні історичні періоди, історії XIX і XX століть на землях сучасної Польщі та України, а також сучасної колективної пам’яті й історичної освіти в обох країнах.