У Коростені відкрили пам’ятник з нагоди 140 річниці Південно-Західної залізниці

31.10 08:39    

28 жовтня 2011 року поповнилась галерея історичних пам’ятників міста Коростеня. Поповнили її залізничники, урочисто відкривши пам’ятник з нагоди 140 річниці Південно-Західної залізниці. Мабуть, ні в кого не виникло сумнівів, чому саме в нашому місті, бо в Україні Коростень відомий не тільки як колишня древлянська столиця, але як і сучасна «залізнична столиця» регіону.

Коростень і залізниця – це єдине ціле, адже розвитку новітньої історії міста ми завдячуємо нашій залізниці, бо лише коли через Іскоростень пролягла залізниця Київ-Ковель у 1902 році, містечко відродилось. І своєю назвою ми теж завдячуємо залізничникам - в ХХ століття маленьке містечко Іскоростень увійшло значним залізничним вузлом - містом Коростень.

Історію Південно-Західної залізниці творили протягом 140 років люди, по-справжньому віддані своїй справі, тож їх імена зайшли своє відображення на пам’ятнику, символічно пов’язавши епохи розвитку залізниці. Це Клавдій Семенович Немішаєв, Петро Федорович Кривонос та Олексій Мефодійович Кривопишин.

Довідково:
Клавдій Семенович Немішаєв
Якщо вам доведеться їхати у потязі у бік Ковеля, то ви обов'язково звернете увагу на дві невеличкі станції такого собі дачного типу — Клавдієве, що знаходиться відразу за Ірпенем, і Немішаєве, що далі від Києва. Обидві вони названі на честь чудової людини — Клавдія Семеновича Немішаєва, що прийшов на залізницю після Олександра Парфенійовича Бородіна, і керував нею з 1896 по 1905 роки. Сюди він прибув з Сизрані, де очолював Сизрансько-Вяземську магістраль.

Багато добрих справ на рахунку цієї людини (скажімо, за активну участь у будівництві Київського політехнічного інституту він був визнаний гідним особистої подяки царя, що не перешкодило потім Миколі ІІ тримати Немішаєва на посаді міністра шляхів сполучення менше року). Докладніше розповімо, як Клавдій Семенович вирішив проблему ремонтників і службовців, яких потрібно було розселяти уздовж залізниці. На ділянці до Ірпеня усі були влаштовані, а от далі люди на полустанки не йшли — у них не було коштів на будівництво житла і придбання земельних ділянок. Та й густий ліс за Києвом, у якому були "різані" полустанки, не давав місця для розвитку присадибного господарства.

І тоді Клавдій Семенович почав енергійно стукати у двері урядових закладів, клопотав про виділення поселенцям грошових позик для купівлі... дачних ділянок. І мети своєї досяг: позики поселенцям виділили з 6 відсотків пенсійного капіталу. Невдовзі прості залізничники стали землевласниками, а заселені селища біля полустанків назвали на честь Немішаєва — Немішаєве і Клавдієве.

Петро Федорович Кривонос
27 років — абсолютний рекорд керування Південно-Західною залізницею, що належить легендарному машиністу паровоза тридцятих років, а також не менш легендарному начальнику залізниці в п'ятидесяті, шістдесяті, сімдесяті роки — Петрові Федоровичу Кривоносу. Уже у перші роки під його керівництвом магістраль пройшла шляхом воістину революційних перетворень — локомотивне господарство спочатку було переведено на тепловозну, а до кінця сімдесятих і на електровозну тягу — паровози на той час залишалися лише на мало діяльних ділянках і маневрових роботах. Були покладені на щебеневу основу три чверті залізничної колії — піщаний баласт уже не відповідав експлуатаційним вимогам нових локомотивів.
Саме у роки керівництва залізницею Петра Федоровича відійшли у минуле такі професії, як мастильник, кочегар, вантажник, колійний обхідник, кондуктор, башмачник. На магістралі усе більше стала застосовуватися автоматика, електрика.