Голосуймо, бо ми того варті!

20.10 15:38    

Дещо про слабкі місця сильних кандидатів у депутати

На Житомирщині знову вирують передвиборчі пристрасті – з чесними очима майбутніх депутатів на частенько «по-дебільному» оформлених бігбордах і купою всілякої агітаційної макулатури, яка заполонила наші міста і села. Тих, хто не є матеріально зацікавленим учасником виборчого процесу, від всього цього лицемірства і погано прихованої брехні давно вже нудить (хоч не вірю, що не нудить тих, хто творить всі ці «шедеври»). Але ми продовжуємо щодня ходити під чесними поглядами з бігбордів і хоча б пробігати очима листівки та газети, які з приходом виборів помітно товстіють. У нас стільки проблем, що нема коли серйозно замислюватись про програми відродження, якими нас «пичкають» претенденти на депутатські крісла, але інколи не замислитись над тим, хто намальований на біг-бордах, просто неможливо.

Той, хто має дітей, які часто хворіють, знає, як самому болять їхні болячки, і як розривається серце, коли не вистачає грошей, щоб зняти їм цей біль. Гроші, гроші, гроші…

Будь проклята держава, яка допускає, щоб через відсутність грошей умирали діти. У нас вони вмирають, бо не всі батьки мають фінансову змогу звернутися за допомогою до чужої держави. Ці нещасні люди розриваються між медичними закладами, благодійними фондами і високопоставленими чиновниками… Десь щось перепадає. Але кому? Хочеться кричати від болю, коли дізнаєшся, як і на такій біді, як хворі діти, здорові дядьки, які сьогодні посміхаються нам з бігбордів, поповнюють свої статки. Звідки знаю? Нещодавно почула про одного з таких, який приймав від нещасних заяви з проханням про допомогу з копіями документів, довідок, і за ними отримував гроші зі свого депутатського фонду (державні гроші, які виділяються кожному депутату на здійснення своєї діяльності), які до цих нещасних врешті чомусь не доходили. Думаєте, чергова виборча технологія? Може й так, сьогодні як раз той час, коли одні шукають компромат на інших…

Але яке це має відношення до самого факту? Я журналіст, я спеціально зв’язалася з цими батьками (професійна цікавість чи материнський біль?), що виявилося абсолютно нескладним. Всі, кого обдзвонила, дійсно писали вказаному депутату заяви, щоб отримати допомогу на своїх бідолашних дітей (хворі на ДЦП, інші страшні недуги), докладали відповідні довідки, але грошей так ніхто і не отримав. А ще власними очима я бачила документи, які підтверджують, що цей депутат за паперами досить щедро роздавав допомогу, у тому числі батькам хворих дітей. Сумі в цілому немалі. Та мова навіть не про суми. До якого ступеню моральної деградації повинна дійти людина, щоб красти у хворих дітей? Проте, таки крав. Та найбільший шок навіть не від цього. Як з’ясувалося (після чого і захотілось «повидирати» очі особливо деяким біг-бордам), цей самий депутат трохи поміняв політичний окрас і знову проситься в депутати. Та ще й під якими прапорами… Не повірите, на цей раз тієї політичної сили, яка так стрімко «рвонула» на минулих президентських виборах за рахунок свого «сильного» лідера і яка так хизується на всю область житомирською молодою командою професіоналів, які готові взяти місцеву владу у свої молоді сильні руки. Саме тут і ще в одній політичній силі, яка теж «поповнює ряди за рахунок нових, незаплямованих людей», мали б зібратися найчесніші, найвідповідальніші. Особисто у мене довіра до цих нових щезла, як тільки почула, хто їх на місцевому рівні очолив. А тепер дивлюсь на обличчя на бігбордах і думаю: дійсно, велику силу потрібно мати, щоб з чесними очима робити такі речі. А ще думаю: як шкода тих людей, які ще вірять, що «не всі вони одним миром мазані». Може, й не всі, але подумати страшно, скільки ще подібних страшних справ відносно слабких світу цього ховається за милими посмішками чи рішучими поглядами «сильних» представників цього самого світу.

Голосуймо, люди, бо ми того варті. І при цьому думаймо, що саме ми вирішуємо долю України. Може, ми дійсно того варті?

Автор статті: Інна М.