Житомир, Роман Давиденко: КОНТРОЛЬна робота для освітян

22.07 10:13    

Бажання влади, все тотально контролювати, це ознака, сьогодення. Лише контролювати,а не створювати необхідні і важливі речі, не розуміти суті поточних проблем, не слухати і не чути людей. Контролювати фінансові потоки, відпрацьовану роками систему, зони впливу, своїх-чужих, контролювати все, ламаючи через коліно, сподіваючись на безкарність, що загоїться, та забудеться. Нова мітла мете по-новому. Якщо ти не можеш змінити систему - треба її очолити, ось дивіз нинішньої влади. Але мітла далеко не нова, і навіть не оновлена, а та ж сама, лише замість мотузок, що скріплюють прути - металеві дроти під напругою злості, жадібності, з додаванням вдаваного, штучного відчуття страху.

Перша моя зустріч з пані Валентиною Весельскою відбулась напередодні 1 вересня 2012 року.У той час я був кандидатом у народні детутати України по 62 округу м. Житомира. Оскільки, у свій час, я навчався у середній школі № 8 м.Житомира, то ж мав бажання привітати батьків та учнів цієї школи зі святом знань. З таким проханням я попрямував до директора рідної школи, яким виявилася пані Весельська. У роки мого навчання, директором вищезгаданої школи була дуже чесна, порядна і принципова людина, вчитель з великої літери і просто гарна жінка - Варьоха Ніна Антонівна. Вона і зараз такою залишається. То ж я сподівався зустріти гідного правонаступника. Власне так і стало. Відкривши двері кабінету, я побачив її, Валентину Весельску, яка склала враження гідного директора "моєї" школи. Однак, думка моя швидко змінила в протилежний напрямок. На безвинне прохання, щодо привітання учнів, я отримав пропозицію-умову - за виступ я мав віддячити школі цінним подарунком, або матеріальним внеском, так званий "вхідний білет". Розмова відбувалась у її кабінеті у присутності голови батьківського комітету, що ще більше мене здивувало. То ж очевидно, що така поведінка директора школи мене образила і обурила, оскільки, відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів", кандидат у народні депутати обмежений в обов'язках і правах, щодо подарунків. То ж будь-якиймій внесок міг бути розцінений, як підкуп виборців, що автоматично мене знімало з перегонів. Певна річ, я відмовився, що поставило під загрозу мій виступ.

Цю зустріч я запамятаю надовго. Керівник школи здивувала мене своєю прямотою і безпечністю. Звісно ж, для цієї влади, це абсолютне нормальне явище, і мова йшла не про лірику, а про конкретику. Не буду, вдаватися в подробиці, краще запитайте саму В.Весельську, але зустрічатися, бажання більше не виникало, скажу більше, коли її бачу то стараюсь, уникати і не тому, що посварився, чи пережіваю, за наслідки. Так якось,таке....не приємне відчуття. Моє враження, що для цієї людини, не існує, "неможливого" слова ні, бачу мету, не бачу перешкод, якраз цей самий випадок. Так, перед учнями і батьками я виступив, привітав, судячи по відгукам, досить вдало, без "вхідного білету", але прикрий "післясмак" від знайомсва, залишився.

Робити аналіз, того, що зараз відбувається з освітою і освітянами Житомирщини не буду, про це добре описують Володимир Піньковський в своії статті "Профком «рулює» освітою міста…", та багато інших видінь, скажу одне, як сказав в свій час Гарант Конституції , на прес-конференції для журналістів "Я вам не заздрю....", щодо освітян.

Розбираючи суть помилок і досягнень влади, можу сказати, головна помилка, діючиєї влади, перше- абсолютно відсутнє відчуття інстинкту самозбереження, по-друге, контролювати фактично немає чого, все і так під контролем, і ті, хто це контролює, не хочуть, втрачати напрацьоване, по-третє намагаючись зламаючи систему, відбувається певний конфлікт інтересів, а людей ображати- мяко кажучи собі кар'єру ламати, власними руками. І зупинитися їм неможливо, і вже і не можуть. Якщо, керівництву дозволено, чим ми гірше, ось, чим керуються, ті хто "схопив владу за бороду". І з приходом нової влади, всім (не тільки освітянам ),задали контрольну роботу з багатьма невідомили, і час обмежили, поставивши невиконанні умови, так що, хто не вирішів завдання-тому незалік, ціною роботи, здоров'я, (у деяких заступників і підлеглих від неочікуваних, непередбачених стресів, серьозний розлад зі здоров'ям), а може й ціною життя, яке не витримує цього шоку. І скажіть, де ти самі реформи освіти? Чи може відібрати приміщення, вивільнені земельні ділянкі, ласі шматки і центрі міста, шляхом "оптимізації" та скорочення, це і є реформування. Мені завжди здавалось, що збільшення сучасних предметів, викладання перспективних іноземних мов, посилення якості знання і посилення ролі профсоюзу освітян, це і є реформи, тобто інакше, ніж впроваджується зараз. А ВАМ так не здається?