Ранок. Неділя. В житомирській кафешці домовилась про зустріч з командиром одного з батальйонів 95-тої бригади. Ім'я та прізвище навмисно не називаю, людина ще на полі бою. Оприлюднення для нього небезпечне. Але так як весь Житомир і не тільки мобілізувалися допомагати та підтримувати наших військових, мені здалося, було б добре почути те, що відчувають хлопці там, на Сході, в зоні АТО, з перших вуст. Чи відчувають нашу підтримку, житомирян які моляться, тримають кулачки, переживають і чекають своїх героїв додому. Командир приїхав на два дні, каже в зоні АТО з початку квітня, страшенно скучив за донькою та дружиною. Радіє і цим кільком десяткам годин з родиною. Наше спілкування забрало годину часу командира, говорили про все потроху: фінансування, передачі, бойові дії, сепаратистів, патріотизм та майбутнє України. Але все по-порядку. Отже, частина перша...
Як йдуть справи з фінансуванням армії на державному рівні на даний момент?В Україні ніхто не думав, що буде війна і на цю справу просто не звертали уваги. Держава не займалося збройними силами. Постійно фінансування обрізали. Коли трапилася така ситуація, з’явилася загроза втратити територіальну цілісність держави, армія, м’яко кажучи, була не в найкращому стані. Але, в цей складний час людям був даний сигнал, вони почали збирати гроші. Зібралася дуже хороша сума. Проте, коли почали цікавитися, на що і куди ідуть гроші, ніхто відповісти не зміг. А це більше ніж 120 мільйонів. Вийшло так, що громада відреагувала швидше, ніж держава, так як процес зупинився через бюрократичну машину. Спочатку ця машина хотіла заробити дивіденди, потім не вийшло, почалися заворушення, в підсумку ці гроші лежать і не працюють. До чого це призвело? Люди перестали відправляти кошти на рахунок Мін.оборони, вони самі почали організовуватися.
Сьогодні активно мобілізований Житомир по збору допомоги для нашої 95-ої аеромобільної. Відправляється 20 тонна фура. Чи відчуває ваш батальйон на собі цю підтримку, цю допомогу? Наскільки вона суттєва сьогодні для батальйону? Почалося все з того, що до нас в гості приїхали дві людини - Зубко і Сухомлин. Ну, для мене це два прізвища, які я періодично чую в житомирських новинах. Як все сталося? Подзвонили: «До вас їдуть», «Зараз підвезуть» деякі особисті посилки, продукти і так далі. Починаючи від туалетного паперу, засобів гігієни, закінчуючи тушонкою і водою. І тут нам привозять і мило, і зубні щітки, і пасти, і станки для гоління, і тушонку, і сік. Вся команда, яка вийшла з буса, вела себе якось по-сімейному. Іноді, коли до родичів приїжджаєш, вони вибігають, допомагають розвантажити, те що привезли. Так само і тут. Це все діло розвантажили, занесли, охайно поставили. Я запропонував попити кави. Вони зайшли в намет. Побут такий армійський, розумієте, що не з фотографії, як у фешенебельних готелях. Живемо по-простому. І вже коли вони сіли за стіл, мені почали представляти: «Ось це народний депутат, ось це заступник мера». Мене в деякому сенсі це здивувало, і чесно, було трохи не по собі. Чому? Тому, що в такому амплуа бачити політиків дивно! Інша б людина пафосно вийшла: «Дивіться який я молодець, вам все це привіз, розвантажте». А тут по-сімейному, люди вийшли, занесли ці речі, сіли за наш звичайний стіл: збиті дошки, стаканчики, вода, чайник, звичайна кава. Ми сіли з ними, попили кави і вийшла душевна бесіда. Після цього я подякував за допомогу. Вони, в свою чергу, запитали, що ще потрібно.
Вже коли ми йшли до машини було сказано такі слова: «Хлопці, зараз ми відпрацьовуємо такий момент, що б стабільно щоп'ятниці з Житомира виїжджала машина. Мобілізуємо людей, будемо вам передавати». Я скажу вам так, ми бачили, що по телебаченню обіцяють дуже багато, тому спочатку я не надавав словам Зубка та Сухомлина особливого значення. Мені сказали адресу. Ввечері я довів інформацію до особового складу, куди їх родичі можуть передати посилки. Народ (військові – ред.) поставився до цього дуже скептично. І тут на наше здивування приїжджає перша величезна машина з передачами. Десь до четвертого приїзду ми все ще не вірили, що так і буде, як обіцяли, а зараз вже знаємо точно - кожного тижня житомиряни щось передадуть. Це таке щастя, це величезна підтримка, якщо за нами такий тил, то й за нами перемога.
Чи всі отримали передані посилки?Спочатку були деякі ексцеси. Люди неправильно підписували коробки. На них потрібно було величезними буквами писати підрозділ, прізвище, звання. А вони навпаки маленьким літерами в куточку писали. Залишали контактні телефони. Хоча це небезпечно. Десь три тижні у нас були невеличкі непорозуміння. Неправильно запакували коробку – при розвантаженні впала, пошкодилася, розсипалася. Розвантажуючи близько 20 тонн в умовах, коли доводиться одночасно по сторонам дивитися, особливо не звертаєш уваги на те, як ти цю коробку поклав. Ось тому і були розмови, що не доїжджали посилки. До цього взагалі посилки відправляли по «Новій пошті». Але в умовах війни, їхати за коробкою консерви та трьома бутилками води - це небезпечно для життя. А фура, яка організовано приходить в певну точку щотижня, це дуже зручно.
Коли налагодилася робота з розвантаженням автівки?Десь на четвертій фурі. Раніше багато пакували в целофанові пакети. Це все рвалося. А зараз – картонова коробка, на аркуші А4 великими літерами написали підрозділ і прізвище. Тоді легко відсортувати і доставити посилку одержувачеві. В цілому, вже менше нарікань. Раніше – прийшла машина, її розвантажили, поки доїдуть в частину вже ніч. Вночі розвантажувати – це «бардак». Зараз фура приходить раніше, перевантажується набагато швидше і організованіше. В цей час є представники всіх підрозділів. Посилки перевантажили, привезли в те місце, де перебуває підрозділ, там вже стоять командири і хлопці. Все чітко розподіляється.
Бували казуси з вмістом посилок? Хочу звернути увагу на алкогольні напої. Зброя і алкоголь не сумісні! Не зрозуміле мені ставлення деяких дружин, посилки від яких складаються суто зі спирту. Це не огірочки, не помідорчики ... Навіщо вони це роблять? Тут є відсоток хлопців, які ніколи не пили. Трохи випив і починає діяти неадекватно. Тому, ми змушені алкоголь вилучати та демонстративно виливати.
У фурі багато посилок від підприємців. Як вони сортується? У бригаді є служба, яка займається розподілом таких передач. Від машини, яка прибуває на отримання цієї допомоги, є один представник, який дивиться, веде всьому облік. Приїхало, наприклад, 100 банок тушонки "на 95-то бригаду". Він це записує і вже на місці та ділить все рівномірно між підрозділами. У будь-якому випадку все розходиться.
20 тонн щотижня достатньо? Так. Ну, по-перше, кожен день виїжджати і організовувати супровождуючий конвой - це дуже ризиковано. Є стабільно один день, субота-неділя, може варіюватися. Конвой приїхав і 100% ці посилки доставляються. Якщо це буде йти щодня - то ми там потонемо в смітті, і: «Що занадто, то не здраво». Тому разу на тиждень достатньо. Задумка цих передач досягнута. Стабільність і інтервал часу, з якими їх передають, дозволяє на щось розраховувати, подзвонити в Житомир і скоординувати щоб привезли саме те, що нам потрібно.
У чому є потреба? Тут варто говорити не тільки про те, що хочеться, а й про те, що ми можемо зберігати. Бувало, люди несуть картоплю, ми перевезти її всю не можемо. І вона швидко псується. Але зараз, на приклад, людина вільно може підійти, взяти скільки потрібно, піти почистити і посмажити. Приміром, ті ж крупи - вони у нас є. Тобто, ось ці поставки дають нам можливість людям сказати спасибі, щоб вони не витрачали на це гроші, нехай акумулюють їх на щось більш дороге. Буває дзвонять, хочуть допомогти. Я відповідаю, припустимо, картопля у нас є, але від моркви ми б не відмовилися, від часнику, від цибулі. Нам не треба думати про те, як його зберігати, за тиждень ми це з'їдаємо. Та ж тушонка, у нас вириті спеціальні ями і вона там перебуває. Тобто ми знаємо, що якщо будуть якісь збої – ми можемо її використовувати.
Боротьби за загальну посилку в колективі не має?Привозять, припустимо, печиво. І ми вже не те що видаємо кожному підрозділу по коробці - ні, вони стоять і кажуть: «Ми ще те печиво не з'їли», інші кажуть: «А нам треба більше, ми з'їли». Ми вийшли на той рівень, що взяли, поїли, залишилося – віддаємо на взвод матеріального забезпечення. І воно викладається в їдальні – бери, скільки хочеш. Хлопці вже між собою вирішують. Так само із взуттям – розподіляють за розмірами. Так само з вологими серветками. Тобто немає такого: «Давайте мені побільше, нехай валяється», а діє принцип «треба – не треба». Зубні пасти, щітки, станки для гоління - поки вистачає. Йде обопільна згода.
Чи вистачає питної води?В принципі, так. Зараз завдяки цьому більш стабільно почала працювати їдальня. Виходить, раніше з водою були у нас проблеми, не було відчуття стабільності. Є таке поняття як тридобовий запас, це стосується і води, і їжі. Ми ж передислоковуємось періодично. Перші три доби на новому місці ми обживаємося і виникають проблеми, де взяти воду, як її доставити. Було таке, що дехто, виходячи з того, що йому хотілося поїсти, ось ці триденні запаси витратив дуже швидко. Приїхали на нове місце – а тут йому вже їсти нічого. І починаються істерики, дзвінки близьким, типу їсти та пити не має. У будь-якому випадку, куди б ми не переїхали – завжди в першу чергу поповнюється тридобовий запас. І ти не маєш права його чіпати. Якщо просто сказати, то найближчі три доби без поставок їжі та води - протягнемо точно.
Ви сказали, стабільно працює їдальня. Хто там готує?У нас в батальйоні є кухарі. Дуже смачно готують. Харчуються всі з одного котла. Насправді я намагаюся потрапити, коли вони готують борщ. Розходиться дуже швидко. Від борщу усі божеволіють. Є стереотипи – громадське харчування не може бути таким смачним, як вдома – це не так. Готують просто на ура. Хлопці ж всі дорослі, сідають разом, шаткують. Яблука хлопці помили, нарубали, взяв собі скільки хочеш. Я скажу про свій підрозділ – якщо якісь продукти хтось хоче передати - вони ніколи не будуть зайвими. У нас кухарі спритні. Та ще й так все поріжуть, що вистачить всім...
to be continued...P.S Вже 240 тонн різного важливого та необхідного вантажу від початку травня доставлено нашим героям з 95-тої аеромобільної бригади. Перший заступник глави Адміністрації Президента Геннадій Зубко та перший заступник міського голови Сергій Сухомлин організували щотижневий виїзд 20-ти тонної фури на Схід. До благородної справи на сьогодні вже долучились тисячі людей: від родичів військових та великих підприємств до благодійників з інших областей України. Збір і відправлення вантажу триватиме допоки останній військовий не повернеться додому. Україну захищають справжні чоловіки.
Матеріал підготувала Анастасія Рибак(журналіст, ведуча програм "Студії Ц-TV", телеканал СК)
