Уже давно влучно підмічено, що будь-яка дія обов'язково має свої недоліки та переваги. Не стала винятком із даного твердження проголошена діючим керівництвом країни "децентралізація влади".
Уже саме впровадження такої реформи через механізм добровільного об'єднання територіальних громад мене особисто насторожило. Адже марнославні, ненаситні до влади і грошей, цинічні та непатріотичні впродовж 25 років нашої Незалежності керманичі України всіх політичних мастей за жодних обставин не відмовляться від того, що стовідсотково гарантуватиме їм в історії визнання впроваджувачів успішної фундаментальної реформи. Тим більше за умови, що для благоденства України, як стверджується в рекламних мас-медійних сюжетах, потрібно всього-на-всього утворити об'єднані територіальні громади (далі - ОТГ). І зробити це, погодьтеся, куди простіше ухваленням відповідного нормативно-правового акта, згідно з яким у країні на зміну існуючим територіальним громадам (далі - ТГ) з'являються нові збалансовані та самодостатні територіальні адміністративні одиниці - ОТГ.
Але ж вчинили інакше. Чому?...
Через те, що розуміють: заявлених результатів дана реформа - навіть у повній мірі реалізована - не дасть?
Тому, що задекларовані та реально очікувані ними наслідки від такої "децентралізації" заздалегідь сплановано не співпадуть, але будуть видані за народне волевиявлення?
А, може, основне її завдання - відволікти увагу пересічних громадян України від безсоромного пограбування їх і доведення нашої країни до розвалу правлячою у нас верхівкою?...
Боюся, що все вкупі. І це почуття не безпідставне.
Дійсно, незначні кроки на зустріч територіальним громадам мають місце: їх бюджети отримали додаткову можливість наповнюватися, наприклад, від акцизного збору. Це -
"плюс".
А ще коштів у них номінально побільшає від знецінення (інфляції) гривні внаслідок девальвації (банального друкування та вкидання в економіку країни). Тобто, за формального збільшення доходу в бюджет, платоспроможність громади понизиться, що за видимістю "плюсу" однозначно являється "мінусом".
Також казна ОТГ збагатиться ще й на 60% від податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО). Але чому тільки об'єднаних територіальних громад?... І чи можна під дією цього дискримінаційного економічного важеля, який звичайно впливатиме на рішення громад, вважати їх вибір на користь об'єднання з іншими громадами добровільним?..
"Плюс" і
"мінус" одночасно. При чому останнього більше. Та про це - далі.
Коли взяти до уваги, що у не чисельних, віддалених від обласних, районних центрів та міст територіальних громад передумови для підакцизної підприємницької діяльності обмежені, якщо через їх населені пункти не пролягає автошлях загальнодержавного чи міжнародного значення, поруч з яким буде вигідно розмістити автозаправні станції (АЗС), то акцизні відрахування в бюджети і ОТГ, і ТГ як ричаг фінансової децентралізації для них не матиме відчутного значення.
Знову "мінус".
Те, що керівництво Житомира першочерговим своїм завданням визначило не включення в межі міста довколишніх найбагатших (!) територіальних громад Житомирського району (як це передбачено запропонованим невідомо ким сфальшованим поданням до перспективного плану), а тільки прилеглими до обласного центру їх землями - теж аргумент не на користь ОТГ. Тобто, черговий
"мінус". Щоправда, таке рішення може бути продиктоване і боязню Житомирського міського голови йти на дострокові місцеві вибори, які неминучі у випадку поглинання Житомиром хоча б однієї сільської територіальної громади.
Зрештою, проблема об'єднання багатих та бідних громад також матиме проблемні наслідки. Свідчення цьому є рішення депутатів Новогуйвинської сільської ради, яка представляє територіальну громаду найбільшого платника ПДФО у Житомирському районі, щодо утворення ОТГ лише з 12-ма громадами (хоч районне керівництво агітувало за понад 20-ть). Не бачать вони доцільності пов'язувати своє майбутнє з великою кількістю відчутно слабших, з якими доведеться ділитися власними 60% зазначеного податку (зараз він сплачується до районного бюджету). І це за умови, що у районі першість за розміром сплаченого ПДФО на одного місцевого жителя їх територіальній громаді не належить. І "плюс" (за умови, що держава не змінить податкове законодавство, у що, з огляду на історичний досвід, мало віриться), і
"мінус".
При обранні голови, депутатського корпусу такої ОТГ (звичайно, якщо вона буде створена), представники нинішньої Новогуйвинської громади мають потенційно кращі шанси вибороти представницькі мандати, оскільки кількість виборців у них у день голосування може виявитися більшою, ніж в усіх інших громад разом взятих. Внаслідок цього, селищний голова та депутати від населених пунктів Новогуйвинської громади отримають можливість диктувати волю усім іншим селам. Малочислені села можуть виявитися позбавленими навіть фіскальних платежів, зібраних з їх території до бюджету ОТГ. Хоч, в той же час, можуть отримати і більше. Тому, радше "плюс" (для Новогуйвинської ТГ) і
"мінус" (для інших 12-ти ТГ), ніж навпаки.
Найпевніше, для того, щоб отримати підтримку укрупненої територіально і чисельно ОТГ, кандидат повинен буде володіти немалими фінансовими ресурсами. І не лише ними. Крім цього, ліквідовується значна кількість колишніх рад, що спричинить усунення від публічної діяльності і так у недорозвиненому українському громадянському суспільстві порядних (а тому незаможних) мешканців громад через малу перспективу здобути перемогу за результатами виборчих перегонів, байдужість виборців до таких виборів. Змодельований розвиток подій вигідний місцевим та заїжджим феодалам-клептократам, які не знехтують можливістю прибрати до рук тепер уже куди привабливіше комунальне майно.
Глобальний "мінус".
Не тішить і приклад становлення Тетерівської ОТГ (до речі, створеної у сумнівний спосіб з точки зору вітчизняного законодавства), кількість управлінського апарату якої різко збільшився з кількох посадовців аж до 80-ти, до того ж структурні підрозділи її розміщені у різних населених пунктах (бухгалтерія - у Денишах, центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) - у Корчаку, головний офіс - у Тетерівці). А це - не тільки потужне навантаження на бюджет, а й величезні незручності для людей. Відтак, аж
два "мінуси".
Не можу віднести до позитиву і збільшення бюджетів ОТГ за рахунок об'єднання бюджетів ТГ, оскільки таке "збільшення" бюджету не сприятиме вирішенню проблемних питань, так як у такій же пропорції вони сумуються. Подібна ілюзія соціально-економічного прогресу однозначно являється
"мінусом".
Номінальне збільшення доходів зараз відбувається і в бюджетах звичайних ТГ, а не тільки в ОТГ (здебільшого через інфляцію гривні). Паралельно держава не співвимірно перекладає свої прямі обов'язки без передачі необхідних фінансових ресурсів на органи місцевого самоврядування: пільгове перевезення людей в громадському транспорті, безкоштовне харчування школярів, фінансування професійно-технічних училищ (ПТУ) тощо.
Очевидний "мінус".
Зараз справляння 60% суми від ПДФО до районного бюджету відіграє соціальну роль дотації вирівнювання: отриманні з багатих ТГ вони райрадами перерозподіляються і бідним. До слова, власні доходи Житомирського бюджету майже на 100% формуються саме цим податком. Якщо громади - найбільші його платники - ввійдуть до ОТГ проігнорувавши бідні ТГ, останніх чекають сумні перспективи. До того ж існування районних рад за діючого вітчизняного законодавства втрачає смисл.
"Мінус", і не один.
Передбачений у Державному бюджеті (в якому із 595-ти млрд. гривень офіційно дефіцит складають понад 80-ть, а неофіційно - до 200-т млрд. грн. внаслідок наперед зібраних податків, неповернутого податку на додану вартість (ПДВ) тощо) 1 млрд. гривень на підтримку ОТГ, повірте на слово, переслідує пропагандистську мету. Він має якесь значення для півтори сотні ОТГ, але виявиться непомітних до півтори тисячі ОТГ, передбачених перспективним планом. І нарощувати цю суму за такого дефіциту державної казни просто не має з чого. Дай, Боже, задекларований 1 млрд. грн. отримати (беручи до уваги, що в минулому 2015 році з Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) 60% коштів так і не було освоєно).
Невтішний "плюс".
Озвучене бажання держави розширити повноваження на управління землею за межами населених пунктів тільки для ОТГ - вже третя дискримінаційна позиція - зайве підтвердження того, що саме по собі об'єднання територіальних громад не є таким, як нам пробують подати його автори. А тому постійно потребує преференцій. Якщо ця декларація перетвориться в реальність, то такий крок умовно можна буде вважати половинчастим "плюсом". Наразі -
"мінус".
Власне дана реформа, з згаданими та не названими її
"мінусами" і
"плюсами", спричинила додаткову паніку і навіть страх у наших співвітчизників, відволікає їх увагу від, стримано висловлюючись, невтішних наразі підсумків державного управління. Більше того, у владній більшості відкрито лунають звинувачення один одного в корупції, умисному ігноруванні закону, бездарних управлінських рішеннях, пограбуванні країни та нашого народу, і, навіть, свідомій здачі Криму.
Визнаю, урбанізація будь-якої країни внаслідок науково-технічного прогресу - процес закономірний та незворотній. Але для чого прискорювати знищення українського села, завдяки якому (а не зросійщеному вітчизняному місту) Україна вистояла перед зайшлими вбивцями та своїми (доволі часто не етнічно) нікчемами і відродилася? Тим більше зараз, коли її доля доволі непевна: і внаслідок зовнішньої агресії, і часткової окупації наших земель, і масових сепаратистських рухів, і недолугої та безплідної державної політики.
Якщо теперішні очільники України не спроможні виконувати вимоги вітчизняного законодавства, бути відповідальними, цинічно не брехати, не красти, не купувати виборців та народних депутатів, не призначати на посади родичів та особисто відданих собі осіб, а порядних та патріотичних фахівців, ухвалювати рішення прозоро, за підсумками громадських обговорень, а не кулуарно, чому громадяни нашої Батьківщини мають вірити у щирість їх намірів навести в країні порядок? Тим більше за умови, що дії цих чиновників не лише не сприймаються, а й не мають позитивного практичного вираження. А уже давно зауважено, що розумні люди роблять, і знають що, тоді як нерозумні - усе, що знають.
Може, краще зупинитися, послуговуючись правилом: не нашкодь?! Чи такі сумні результати - свідома діяльність тих, хто уособлює публічне управління в Україні?...
Керівник фракції Всеукраїнської Чорнобильської
Народної Партії "За добробут та соціальний захист народу"
в Житомирській районній раді Василь СТАХ
