Нещодавно Арсеній Яценюк відкрив свій останній регіональний осередок – у столиці. Виступаючи перед київськими активістами, він заявив, що тепер «ФРОНТ ЗМІН» є в кожній області, в кожному районі й кожному місті. По суті «ФРОНТ ЗМІН» непомітно перетворився на нову політичну партію. Як стверджує Яценюк, «на нових принципах, з новими людьми і чіткою ідеологією».
Прес-служба «ФРОНТУ ЗМІН» повідомила, що організація має понад 600 осередків обласного, районного і міського рівнів і більше, ніж 25 тисяч активістів. Відносно невелику кількість «фронтовиків» пояснюють тим, що ретельно добирають кадри, аби в лави не потрапив «контрреволюційний елемент» – люди, які вже встигли змінити кілька партійних квитків і наслідити як депутати місцевих рад.
Насправді, Яценюк і його команда дещо применшують масштаби своєї діяльності. Варто лишень вийти на вулицю будь-якого районного центру, не кажучи вже про обласний, як натрапиш на намет кольору «хакі» під смугастим прапорцем із написом «Арсеній». З нього, як правило, хлопці й дівчата, рідше люди середнього віку величезними тиражами роздають газету, яку в «ФРОНТІ ЗМІН» чомусь називають бойовим листком. Зрозуміло, що тільки для видання цієї газети, її друку, доставки на місця й роздачі з рук у руки потрібні великі організаційні зусилля. Жодна громадська організація в Україні такої мережі не має. Щось на кшталт цього є тільки у найбільших політичних партій – БЮТ і Партії регіонів. І це при тому, що у «ФРОНТУ ЗМІН» немає адмінресурсу, а фінансування здійснюється за рахунок місцевих осередків, а не олігархів.
На початку свого існування «ФРОНТ ЗМІН» займався лише соціальними проблемами. Допомагали людям чи трудовим колективам звернутися до суду і відстояти свої права, прибирали парки і сквери, садили дерева, організовували дозвілля молоді. Все це є й зараз, але вже радше як додаткові напрямки роботи. Зрештою осередки «ФРОНТУ» очолюють люди самодостатні, які вже відбулися, тому й віддають себе нині громадській роботі.
Лідер «Фронта змін» Арсеній Яценюк полюбляє «ходити в народ»Але головним для організації вже давно став політичний напрямок. Доказом є зміст того, що друкується в «бойових листках». А друкують «фронтовики» на чолі зі своїм «командувачем» не що інше, як свою політичну програму. В той час, як головні опоненти продовжують замилювати очі темами НАТО, мови, історії, які розколюють суспільство, – «ФРОНТ ЗМІН» намагається звернути увагу людей на проблеми, які справді важливі для країни. Вони звели їх до чотирьох базових пунктів.
Треба віддати належне – пункти досить зрозумілі для більшості людей. Перший – нова індустріалізація – передбачає будівництво нових заводів. Хто проти? Другий – відродження великотоварного сільськогосподарського виробництва. Хто не хоче відновлення величі українського села, коли сьогодні простоюють сотні тисяч незасіяних гектарів, а село деградує, спивається і вимирає? Третій пункт – здорова і освічена нація – має на меті відновити мережу медичних закладів і зробити їх безкоштовними, а також гарантувати сучасну і доступну освіту для всіх. Четвертий – сильна українська армія, що здатна самотужки відбити будь-яку зовнішню агресію і зберегти територіальну цілісність України без допомоги НАТО і Росії.
Генеральною репетицією організаційної й мобілізаційної спроможністі стала організація у кожному районі зборів ініціативних груп з проведення всеукраїнського референдуму, щоб захистити від переписування Конституцію і протистояти конституційній змові таких політичних велетнів, як ПР і БЮТ. Подібне в Україні не зможе сьогодні здійснити не те що жодна громадська організація – навіть партія. І це черговий доказ, що «ФРОНТ ЗМІН», по суті, вже не є класичною громадською організацією. А якщо врахувати те, з якою швидкістю і юридичною ретельністю «фронтовики» захищають своїх потерпілих від нападів активістів: студентку в Ужгороді, яку побив мер Ратушняк, шахтаря-інваліда в Макіївці на Донеччині, жінок – у Керчі та Генічеську, – то стає очевидним, що в цьому плані Арсенія і команду поки не можуть перевершити навіть профспілки. І залежні, й незалежні разом узяті. До речі, за фактом кожного інциденту порушено кримінальну справу. А для цього треба мати сильну юридичну службу і в центрі, й на місцях.
Що відрізняє «ФРОНТ ЗМІН» від решти парламентських партій – це те, що в нього немає обмеженого кола батьків-спонсорів. Фінансування організації побудовано таким чином, що жоден жертводавець не може претендувати на провідну роль, а тим більше диктувати свої умови під час прийняття політичних рішень. База грошової підтримки є широкою. Руки, що дають, – це сотні представників середнього бізнесу з усіх регіонів, а не олігархи, як заведено в ПР і БЮТ.
Поки всі обговорювали білборди Яценюка, він просто сформував команду. Він її не афішує, бо претендує на посаду президента. А за Конституцією, в цьому інституті влади немає більше політичних посад. Якщо ж йдеться про кандидатів у міністри, то уряд, як відомо, затверджує Верховна Рада. Ставлення Яценюка до парламенту відоме. Він, на відміну від Януковича і Тимошенко, які будь-що хочуть зберегти цей парламент, каже відкрито, що ставши президентом, розпустить непрацюючу Раду і оголосить дострокові вибори. Тоді ми й побачимо всю команду Яценюка, як кажуть, у повному складі. Чомусь здається, що старих облич там не буде.
