Історія доводить: якщо ідея витає у повітрі, вона буде озвучена. І далеко не однією людиною. Істину цю я згадав, уважно ознайомившись зі змістом Інтернет-статті, а по суті – неформального звернення Дмітрія Медведєва до свого народу «Росіє, вперед!».Уже заголовок, точніше заклик «вперед» є відвертим визнанням тієї обставини, що наш північний сусід якщо й не тупцює на місці, то, у всякому разі, не далеко пішов зі стапелів вчорашнього дня. Того сухого дока, в який завели корабель своєї країни, колишнього СРСР, його керманичі. І де він розсипався на частини, бо не підлягав історичному ремонту за визначенням.
Однією з цих частин стала незалежна Україна. Новій державі тоді, на початку дев'яностих, багато аналітиків пророкували чудові перспективи. Сьогодні, вісімнадцять років по тому, лише незрячий не побачить: наш державний корабель не тільки не зійшов зі стапелів, а й із неймовірною швидкістю втрачає підпори, які залишила нам у спадок відкинута народом влада рад.
Хто зі сьогоднішніх і вчорашніх керівників країни відверто і правдиво визнав і всенародно озвучив цей факт? Ющенко? Зовсім навпаки – відкриваючи парад на честь Дня Незалежності, Віктор Андрійович так і сипав розповідями про свої досягнення. Переважно віртуального штибу. По черзі міняючись місцями на владному олімпі, регіонали і бютівці своєю демагогією перетворили внутрішню політику на дитячий садок, де дорослі дядечки й тітоньки сперечаються: чия мама краща. І тільки один політик нової формації Арсеній Яценюк об'єктивно оцінив ситуацію.
Насмілюся ствердити: оцінка російського президента стану своєї країни практично повторює діагноз, який за кілька місяців до появи в Інтернеті статті Медведєва поставив Україні Арсеній Яценюк! Не можу втриматися від цитування:
Арсеній Яценюк: «Увесь цей час (18 років незалежності – авт.) Ми проїдали те, що нам залишили попередні покоління, але практично не створили нічого нового».
Дмітрій Медведєв: «Чи повинні ми й далі тягнути в наше майбутнє примітивну сировинну економіку?»
Слова різні, але висновок один: перед політиками й України, і Росії, перед нашими країнами стоять ідентичні завдання, аналогічні історичні виклики.
Стаття Дмітрія Медведєва, ясна річ, не плагіат. Але якщо проаналізувати програму, яку пропонує Арсеній Яценюк на найближчі п'ять-десять років, і пропозиції, з якими звернувся до своїх співгромадян російський президент, – стає очевидною історична актуальність ідей, сформульованих цими політиками. Але якщо Медведєв лише окреслив вектори, за якими необхідно рухатися, український політик пропонує реальний механізм цього руху.
Нинішня глобальна криза поставила перед політиками, які зараз при владі, комплекс інтелектуальних викликів. Невипадково у пошуках нових ідей зустрічаються з небувалою досі періодичністю і у зовсім новому форматі уряди 20 країн. України, як це не прикро для нас, у цій двадцятці немає. Тим більше характерно, що ідеї Арсенія Яценюка відображають основну парадигму глобальної кризи: вона вплинула на всі країни, але кожна з них страждає по-своєму.
Найсильніше криза вдарила по пострадянських економіках України, Росії, країн Балтії. Але якщо Естонія, Литва і Латвія явно спекулювали на кризі, то наша країна й наш північний сусід постраждали через фактично недиверсифікований реальний сектор економіки, інтенсивну експлуатацію залишеної у спадок технологічно застарілої індустріальної бази.
А ось «азійських тигрів» хоч і зачепила криза, але там спостерігається лише зниження темпів зростання, а не падіння на рівень 90-х років. Диверсифікована економіка в регіональному масштабі й технологічно більш передова промисловість (індустріалізація в Південній Кореї, Сінгапурі, на Тайвані пройшла практично за останні 20-30 років) врятувала ці країни від крутого спаду.
Саме тому теза Яценюка про необхідність другої, інноваційної індустріалізації для України і сусідніх держав – у рамках регіонального східноєвропейського співробітництва, – це та ідея, яку просто необхідно наповнити змістом конкретних проектів.
Сьогодні Україна ще має у своєму розпорядженні величезний і високоякісний інтелектуальний потенціал, здатний матеріалізувати ідеї Яценюка. Стати центром, якщо хочете – лідером східноєвропейського регіону. Створити і запропонувати Росії, Білорусі, Молдові й Казахстану, що тяжіє до них, реальні концепції розвитку енергетики, виробництва продовольства, транспорту і зв'язку, високих технологій, зокрема авіацію, космос, медичне обладнання, сучасні хімію й фармацію.
Безумовно, організувати цю грандіозну роботу повинна держава. І пропонувати спільні проекти своїм сусідам з урахуванням своїх, українських інтересів, але без цеглини за пазухою і без дулі в кишені. Країні не потрібні архаїсти від політики, які брешуть своєму народові й бігають по чужих засіках у пошуках покровителя. Нашу країну здатні зробити шанованою в усьому світі державою тільки новатори, які керуються державними інтересами.
Тільки один політик нової формації - Арсеній Яценюк – об`ективно оцінив ситуацию.
