Губернатор Житомирщини Сергій Рижук – на ТРК «Радіо ЕРА»

29.04 10:12    

Україна згадує Чорнобильську катастрофу, яка сталася рівно 25-ть років тому

Світлана ОРЛОВСЬКА: Наш гість: Сергій Рижук, голова Житомирської облдержадміністрації.
Сьогодні Україна згадує Чорнобильську катастрофу, яка сталася рівно 25-ть років тому. Якщо оперувати сухими і страшними цифрами, то внаслідок вибуху 26-го квітня 1986-го року в атмосферу було викинуто 190 тон радіоактивних речовин. За даними експертів сумарний викид радіоактивних речовин становив 50 млн. кюрі, що рівнозначно наслідками вибухів 500-т атомних бомб, скинутих у 45-му році на Хіросіму. Радіоактивними нуклідами було забруднено більш ніж 145 тис. квадратних кілометрів території України, Росії та Білорусії. Після аварії з 30 км зони навколо АЄС було евакуйовано більш ніж 115 тис. осіб. Чорнобильську АЄС закрили 15-го грудня 2000 року. Наслідки цієї страшної аварії і досі відчуває Україна і весь світ. Зокрема, Президент України Віктор Янукович в своєму зверненні до дня Чорнобильської трагедії сьогодні зазначив, що Чорнобиль став викликом планетарного масштабу, і гідно дати відповідь на цей виклик може дати лише об’єднана світова спільнота. Сьогодні на прикладі Житомирщини, це як раз саме та область, яка найбільш постраждала від Чорнобильської катастрофи, ми поговоримо про сучасний стан соціального, медичного та протирадіаційного захисту населення. Про проблеми та шляхи їх подолання.
На даний час в країні кожний сьомий з тих, хто має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, є жителем Житомирщини. Станом на 1-ше січня 2011-го в області мешкає 341 351 чол. А це менше 27% всього населення області, які мають статус потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи. І понад 332 тис. з них мешкають на радіоактивно забруднених територіях.
Яка зараз найбільша проблема постраждалих районів?
Сергій РИЖУК: Рівно так як і передбачали радіологи, медицина, саме через 20-25 років ми, чорнобильці, будемо, як мінімум, занадто хворіти внаслідок цієї катастрофи. І левова частка всіх кюрі лягли на голову і організм житомирян, області та не тільки. І тепер ми мусимо констатувати ту трагедію. 78% потерпілих усіх, 308 тис., є сьогодні хворими. Рівень первинної захворюваності зріс у 4,4 рази щодо поширення хвороб. Нажаль, ми не встигаємо за цими трагічними показниками. Рівень медичного огляду, догляду і захисту здоров’я суттєво відстає від темпів та рівня захворюваності.

Світлана ОРЛОВСЬКА: За 25-ть років можна було уникнути тих наслідків, про які ми говоримо зараз, якби проводилися необхідні заходи і надавалася необхідна допомога, оздоровлення? Могли би мати інші цифри?
Сергій РИЖУК: Так. Ваше запитання навіть риторичне. Ми могли б значно краще почуватися і чесніше людям дивитися у вічі, і захистити в більшій мірі, ніж це є сьогодні. Нажаль, 20 років по суті протистоянь, політичного розбрату і іншого пішло на шкоду всьому суспільству і на понівечення того здоров’я людям. Ми разом з трагедією своєю переживаємо і трагедію японського народу. Весь світ зазначає, що японський народ не розгубився і в цих жорстоких умовах без паніки, дружно бореться із цією трьохкратною бідою. Я не хочу когось звинувачувати. Я теж належу до тих чиновників, які багато років займалися не тим, що мали боротися. По мірі можливості на своєму рівні ми звичайно це робили. Я переконаний, що за минулий рік, скільки я працюю губернатором, ми побудували і відновили роботу 7 лікарняних закладів. З них 3 центри матері і дитини. І лише за один рік дитяча смертність, малюкова, вона зменшилася більше, ніж вдвічі. Із 10,7 на тисячу народжених до 5,2. Справи не в грошах. А справа в тому, як ми мали зрозуміти проблему не через 25 років, а хоча б через 5 років після того, як ця трагедія сталася.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Як наразі вирішується питання медичного забезпечення? Я говорю і про забезпечення медикаментами, і обласний онкологічний диспансер, який введений в експлуатацію ще з 1964 року і згідно тій інформації, яку я знаю, його приміщення перебуває у найгіршому стані серед усіх обласних онкологічних диспансерів.
Сергій РИЖУК: Ми в області градацію проблеми бачимо по-іншому. Ми бачимо три глобальні теми, над якими потрібно суспільству працювати. По-перше, реактор і 30 км зона. Тут область вже ні до чого, тут держава і вся світова спільнота має справитися з цією проблемою. По-друге, зона радіоактивного забруднення, де і до нині проживають і будуть проживати люди. Як показали 25 років, як ми не боролися, але люди залишилися там жити. Працювати там нема де, так як там заборонена будь-яка виробнича діяльність.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Але там вирощують продукцію і споживають її?
Сергій РИЖУК: Так. По-третє, захист і охорона здоров’я людей. 308 тис, які по суті тяжко хворіють. В 8 разів онкологічні захворювання. Після того, як Глава держави в розмові з українськими народом у зв’язку з річницею перебування на посту президента, сказав, що ми будемо будувати тепер центр, онкологічний. Я після цього був у Віктора Федоровича і зараз позитивно питання вирішується. Я думаю, що після такого втручання і ініціативи Глави держави ми будемо швидко вирішувати це питання. Нам головне вже не лікувати безнадійно хворого, а застерегти, виявити і зберегти здоров’я. Але є ще один аспект. Місяць тому ми з Вами говорили, але часу не було, що 25 років Чорнобильської біди і в цих 10 регіонах в нашій області народилося 111 тис. людей. І в цю секунду, яку ми з Вами говоримо хтось народжується, а комусь вже 25 років. Як ми можемо допустити, розуміючи всю трагедію за 25 років, щоб ці 111 тис. захворіли і поповнили цю важку трагічну когорту тих хворих. І ми цю проблему ділимо саме на охорону здоров’я. Не тільки лікування вже хворих. А охорона здоров’я, щоб ці люди зберегли своє здоров’я.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Скільки було оздоровлено дітей минулого року? І за який кошт? Скільки дітей планується оздоровити цього року? За чий кошт?
Сергій РИЖУК: В напрямку оздоровлення, насамперед дітей, це як раз та тема, яка не викликає особливих нарікань. Всі діти, не тільки, які хочуть, і їх батьки, а навіть ми запрошуємо до того, щоб вони були оздоровлені. І оздоровлюються вони за державний кошт. Не в цьому питання. Я не хочу оперувати цифрами. Проблема в тому, що мають нас, регіон, слухати у Києві і Міністерство освіти і охорони здоров’я в тому плані, що переважна більшість дітей не можуть їхати на оздоровлення, наприклад, до Чорного моря в Крим. Від радіоактивного сонця до сонячних променів їм там не легше. Більше того, в них таке здоров’я, що на тому сонці вони його не поправляють. Їм потрібно в наш санаторій Даніші та інші подібні санаторії. Але чомусь за нас думають і починають ділити путівки, що Житомирські діти найменше отримують путівок у наші ж санаторії, які абсолютно вилаштувані, де медичне обладнання, діагностика, все передбачено ще з тих часів для лікування дітей і догляд дітей, які можливо вражені.

Світлана ОРЛОВСЬКА: А хто за Вас починає думати і перерозподіляти?
Сергій РИЖУК: Київ.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Чи сповна використовується право Чорнобильців на безкоштовне та пільгове оздоровлення?
Сергій РИЖУК: Не сповна. Максимум на 20-25%. Я сьогодні у Вас в студії не у вигляді того, хто виправдовується. Я являю і впевнений в своїй особі -той, хто на цій передачі і не тільки стає на захист своїх людей, житомирян, тому що я представляю президента і захист людей у своїй Житомирській області. Я усім урядам, і теперішнім, і особливо попереднім задаю запитання: із 11 чорнобильських програм практично всі зведені до мінімуму. І навіть остання, яка коштує лише 420 тис. грн. на рік – це радіаційне обстеження територій, і та згорнута. Ось і вся відповідь. Сьогодні в нас в області пройшли мітинги, поминки, богослужіння. Ми кажемо, що дайте нам можливість разом так зрозуміти через 25 років проблему, щоб завтра не забули, коли пройде день роковин Чорнобиля. Полеглим і хворим не потрібні крокодилячі сльози, не потрібні гучні фрази. Ми маємо сказати людям, що сумуючи 25-ті роковини планетарної трагедії, ми тепер багато чого більше знаємо і несемо відповідальність, і маємо зробити ці три напрямки. І не просто захищатися пасивно від чорнобильців. Питання стоїть повної реабілітації, захисту і охорони здоров’я, і відновлення до повноцінного життя, продуктивних сил у цих територіях. Мова не йде про колосальне збільшення коштів. Мова йде про цілеспрямованість, направлення цих коштів в потрібному руслі.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Куди повинні направлятися кошти? Ми вже поговорили про центри «Матері і дитини». Вдалося це зробити за рік. Гарні перспективи, щодо обласного онкологічного диспансеру. Що далі на оздоровлення?
Сергій РИЖУК: Насамперед, ми вже без Києва зробили таку річ, як щорічний медичний огляд, диспансеризацію усіх людей. А дітей - щонайменше двічі на рік. Таким чином, ми додаткові кошти тут не прагнемо, не виділяємо. Це лише увага і виконання функцій медицини, які мають робити. Але з прицілом на небезпеку чорнобильців. За минулий рік ми виявили 1,5 тис. людей, в яких різного роду захворювання. Але вони в тій стадії, коли ми, медицина, їх врятувала. Щоб потім вже не сказали, що 3-4 стадія. Це перше. Друге, в нас вже достатньо медичних закладів, але сьогодні потрібно хоча б зберегти. Уряд в минулому році жодного разу нам не відмовив у повному і повноцінному оснащенні сучасними медичною апаратурою, діагностичною, якщо ми відбудували, відремонтували поліклініку. Тобто нам ця динаміка подобається. Третя група питань, вже вирішується в парламенті і в уряді, коли держава визнає борг у невідповідності із законом. І цей борг буде реструктиризовано і повертатися.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Щодо боргу – це компенсаційні виплати, де багато позовів.
Сергій РИЖУК: 840 млн. грн.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Була інформація, що їх вже понад 1115 млн.
Сергій РИЖУК: Принципово те, що держава має визнати борг і дати гарантію людям, що вони будуть нехай поступово, але повертатися. Саме головне, люди заспокояться, якщо всі ми, влада, підемо туди в Чорнобильську зону і почнемо там добудовувати школи, дитячі садки, будувати дороги, застосовувати спеціальні сільськогосподарські сівозміні, щоб витягнути звідти радіонукліди, важкі метали. І це все не казки. Це все те, що наша аграрна наука, і Академія наук найвища – Патона, і ми, і японські вчені розклали, що і в якій період треба зробити. Більше того, це невеликі додаткові кошти. Щоб остаточно відселити з зони обов’язкового відселення людей, там близько 500 сімей – це потрібно в межах 80-84 млн. грн. Тобто це потрібно побудувати три будинки на 150-180 квартир. Це для самої злиденної держави великі кошти? Ні. Немає єдиного підходу, розуміння. Я впевнений, що таке розуміння буде. В кого його нема, то в нас є такий Глава держави, що підкаже нам, особливо сьогоднішнім зверненням і в повсякденній роботі. Я особисто не бачу тих проблем, які не можна було вирішувати, долаючи Чорнобильську катастрофу. Саме головне від пасивного принципу піти у наступ. Не кричати, не звинувачувати, а просто крок за кроком відвойовувати життя на цих територія і дати життя цим людям.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Як триває та триватиме робота з відновлення зон радіоактивного забруднення? Чи не настав час вже переглянути межі зон?
Сергій РИЖУК: Настав. Але я хочу заспокоїти телеглядачів та радіослухачів тим, що перегляд меж зон радіоактивного забруднення не означає позбавлення пільг, які є, у тих людей, які там живуть. Це означає, що цим самим держава, не відселивши людей, бере на себе перший крок по реабілітації та оздоровленню цих територій. Це означає, що я як губернатор матиму право організувати там будівництво дитячих садків, шкіл, що не добудовані, доріг тощо. Тому що якщо сьогодні в другій зоні я буду це організовувати, то до мене прийде прокурор та скаже: «Що ти там будуєш та ще й за державний кошт». Ось про що мова. Можна і не переглядати зони, але дайте нам можливість там жити, будуватися і зробити ту місцевість, Батьківщину тих людей, придатною до життя. Тому що чорнобильці двічі покарані. Покарані Чорнобилем та покарані чиновниками, які не дають там жити, розвиватися та будувати. А все рівно там же люди живуть. В цьому корінь питання. Я впевнений, що ми так будемо і вирішувати. Бо зараз я ще раз переглянув Указ Президента. І тут другим пунктом все це сказано. І зараз готуються зміни до Бюджету і вони будуть внесені. Я не хочу кивати на попередній уряд чи уряди. Але хай люди самі зрозуміють і самі назвуть прізвища тих, хто в 2008-му та у 2009-му році рівно у 10 разів зменшив виділення коштів в Бюджеті на чорнобильські програми. От і всі діла. Ми, Житомирська влада, за один рік за рахунок додатково зароблених грошей в обласний бюджет двічі виділяли на медичні справи та охорону здоров’я наших людей по 16-17 млн. грн. Але я читаю, що ми з 8-ми позицій, які подали до Києва, просимо у 2012-му році замінити рентгенологічних комплексів ( це всього 8 млн. грн.) і 12,5 млн. грн. на придбання електрокардіографів і іншого обладнання. Те, що ми просили в 2011-му році, нам вже дали. Те, що ми просимо – це копійки. Якщо цього не буде, ми в області виділимо. Але я впевнений, що це буде і у значно більших розмірах. Ми повинні стрепенутися. 25 років – це не ювілей, це страшна сумна дата, роковини, які нам підказують, щоб ми, українці, рятувалися, бо ми почали у 8 разів більше хворіти та ще й кажемо, що немає за що врятувати своє життя. Та що ж це таке?

Світлана ОРЛОВСЬКА: Ми розуміємо, що перенесення меж зон сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості, а також це усуне необґрунтовані заборони фінансування економічного та соціального розвитку територій. Для того щоб було переглянуто межі зон, що необхідно зробити? Що має відбутися? Мають бути перевірені ці зони? Має бути експертний висновок чи він вже є? Який механізм має відбутися?
Сергій РИЖУК: Справді, починаємо з того, що ми маємо відновити радіологічну службу. Це теж копійки треба. Ну раптом 0,5 млн. грн. на рік. І цією службою і наукою дійсно провести нове, глибоко кваліфіковане сучасними методами і діагностичною апаратурою визначення, що ж є насправді? Який рівень вертикальної міграції радіонуклідів, яке забруднення від дерева, ґрунту, будівлі. Тобто за всіма параметрами науки і теперішньої практики. І тоді починати діяти відповідно до проекту закону, а потім і закону. Ми сьогодні своїми силами вимушені, і ветеринарна служба і санітарні служби, визначати, а яке ж м’ясо та молоко на тих територіях, де пасеться худоба, де ореться, де картопля саджається. 4%, максимум – 6% - рівень забрудненості цих продуктів, що лише на 4% перевищує природний радіаційний фон. Якщо нам піти цим шляхом реабілітації та застосування спеціальних сівозмін та очищення від радіонуклідів, то це максимум 5 років – і ми виходимо на доаварійний період з точки зору сільськогосподарського виробництва, харчування. А в нас 80% забруднення організму через недоброякісні та забруднені харчі. Чим це не вирішення проблеми?

Світлана ОРЛОВСЬКА: Україна відновлює сільськогосподарське виробництво на радіоактивно забруднених територіях. І уже у травні почнуть засівати землі, які були занедбані впродовж 25 років після аварії на ЧАЕС. Вже йдемо цим шляхом, хоча екологи все ж таки трохи б’ють на сполох, що не варто було б поспішати. Але подивимося. Надзвичайно важливим є питання забезпечення житлом. Це саме зі спектру соціальних чорнобильських питань. Як вирішується це питання?
Сергій РИЖУК: Якщо не засіяне поле будь-чим, і там дує поліський вітер і піднімає куряву, і потім всі вдихають аж до Києва, то треба засівати, щоб не було суховію. Інша справа, що ми на Житомирщині не можемо поки що засівати, бо насіння ще немає. Ми сьогодні відновлюємо в науково-дослідних установах насінницькі посіви люпину, багаторічних трав, тощо. Ми ведемо колосальну підготовку. Це так, щоб розуміли нас слухачі та глядачі, що тут ми профанацією займатися не будемо. То не сіяли, а тепер все засіємо. І все воно буде кваліфіковано і з точки зору науки правильно. Це все в нас є. Стосовно забезпечення житлом, то воно ніяк поки не забезпечується. Це питання мого власного великого болю. Я поки що як голова адміністрації в цьому плані безпорадний. У мене дві п’ятниці на місяць було в міській адміністрації, а щоп’ятниці в регіонах я приймаю людей. Уявіть собі ситуацію, коли з 8-мої ранку і до вечора, поки йдуть. Буває, що я приймаю до 180 осіб. З них половина приходять з дітьми, дивляться в очі і кажуть: «Я ж з Овруцького району, 25 років чекаю своєї черги. Моя черга така, що я не доживу. Дайте мені хатину, щоб приладнатися.» Я цього поки що зробити не можу. Але ми вже робимо. Ми зараз відновили будівництво 12-ти багатоповерхових будівель. Це вже плюс. Але ж мені потрібно вирішити питання, щоб вони за якісь державні та соціальні кошти ці квартири отримали. В одній з будівель на 182 квартири ми вже знайшли кошти на 50%, щоб здешевити квадратний метр з 7-ми до 2-х тисяч грн. Але і це ще не вирішує проблеми. Але це вже початок вирішення проблеми. Це саме складне та болюче питання, яке я як керівник відчуваю. Я знаю, що після мене вже людині нема куди звертатися.
СЛУХАЧ: Юрко, Полтава. На мою думку, реабілітація зон нам не потрібна. Треба дати можливість природі зробити заповідники. А всі Ваші оці потуги щодо цієї зони, на мою думку, це все пов’язано з відкатами від майбутнього будівництва. Наприклад, будівництво Олімпійського стадіону. У Вас будівництво буде у 10 разів дорожче ніж в усьому світі.
Сергій РИЖУК: Дякую Вам за запитання, що Ви небайдужі. Але заповідників ми вже наробили, починаючи з 30-кілометрової зони. Там сьогодні всяка живність переходить. В них немає меж. Це в нас є межа 30-кілометрової зони. А у звірини інших немає. Включаючи і браконьєрів, які стріляють там того кабана і везуть і в Полтаву, і в Київ м'ясо і травлять усіх. Ми не можемо бути пасивними. Я з Вами тут дуже не згоден. Ми 25 років пасивно ставимося, що хай природа сама. Ми самі природу запаскудили. То давайте ми ж природі будемо допомагати звільнитися. А що десь украдуть чи відкати, то я так взагалі не думаю. Каждый мыслит в меру своей собственной испорченности. Якщо ми, керівники, поставимо всяких нуворишів на місце і дамо людям, тому що ще нічого не давали, а вже кажемо, що розкрадуть – що це за позиція?! В нас інша позиція.
СЛУХАЧ: Я періодично проїжджаю район Коростишева. Там великий ринок по продажу грибів, березових віників, березового соку. Якийсь контроль там є, чи намічається?
Сергій РИЖУК: Нажаль, системного контролю немає. Були деякі спроби ліквідувати ці стихійні ринки, але це безнадійна, марна справа. Я знаю, що із Чорнобиля туди грибів не везуть і добре, що Ви мені це зараз нагадали. Ми зробимо краще системний радіологічний та інший контроль. Щоб це зробити, нам абсолютно невеличкі потрібні кошти. Не стільки кошти, як організація. Те, що ми перевіряли, не було необхідності забороняти, тому що рівень радіоактивного забруднення зовсім не перевищував природній. Хоча я не виключаю того, що можуть нечесні та недобрі люди цим скористатися. Я не можу заборонити ані купувати, ані стояти. Просто наша функція – Вас дослухатися і навести там законний порядок. Це ми зробимо.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Чому не можете сказати: «Не купуйте»?
Сергій РИЖУК: Тому що я не маю офіційного підтвердження на сьогодні, який радіологічний та якісний склад. Я пораджу те, що ми будемо щотижня визначати рівень радіації. Це не важко покласти на гриби той апарат. Я раджу Вам це робити не тільки на Коростишевській трасі, а на усіх ринках та в магазинах. І Ви не помилитеся. Вчора чи позавчора по телебаченню був такий експеримент, коли перевіряли гриби, суниці і молоко. І вся ця продукція виявилася доброякісною з точки зору радіоактивного забруднення.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Здорове харчування дітей у садочках, школярів – як за цим слідкують та як це взагалі реалізується? Чи приділяється цьому увага?
Сергій РИЖУК: Так, але ми маємо зрозуміти, що не можна та неможливо в принципі окремо харчувати дітей доброякісною їжею, а самим споживати іншу. Давайте ми з цими казками завершимо і скажемо, що небезпека стосовно харчування значною мірою менша від Чорнобиля, та більша від недоброякісного та контрабандного, не тільки імпортного, різного роду продуктів харчування. Ось в чому небезпека. Якщо ми вже зачепили питання доброякісного харчування та здоров’я. Коли я працював народним депутатом, то боровся з депутатом Кармазіним, що давайте ми не будемо відміняти тих стандартів на молоко, м'ясо, продукти з них, сосиски, сардельки. Тому що, вибачте, якщо котик чи песик, якщо Ви купили сосиски, сардельки, їх не їсть, то це не від того, що він відчуває там радіоактивне забруднення, а від того, що там м’яса не має, а є інші хімічні наповнювачі, ароматизатори тощо. Там Чорнобилем і не пахне. Там інша біда. Ми сьогодні в області виходимо на одне з 1-ших місць по виробництву молока. В нас сьогодні компанія «Рудь» виробляє всю молочну продукцію на 100% тільки з натурального молока, включаючи морозиво. Нещодавно я там був. Ми сьогодні будуємо м’ясокомбінат.

Світлана ОРЛОВСЬКА: А я, власне, і не говорила про вплив Чорнобиля на продукцію. Я і хотіла почути, як Ви забезпечуєте здорове харчування у садочках та школах.
СЛУХАЧ: Тамара, Київ. Слухала Ваш виступ відразу після з’їзду Партії Регіонів. Як кажуть в Одесі: «Дві великі різниці». Як Ви тоді висловлювалися про зони та Чорнобиль, і як тепер. Я рада, що у Вас прогрес. А визначати, чи небезпечна зона , чи ні, треба по періоду піврозпаду радіонуклідів. Період піврозпаду – 30 років і більше. Тому хай говорять фізики-ядерники, а не Партія Регіонів.
Сергій РИЖУК: Причому тут Партія Регіонів. Ні слова про це не казалося ні тут, ні раніше. Я свою позицію мав і до, і тепер маю одну єдину. А якщо про Партію Регіонів, то якраз ця політична сила і привела таких, як я, які ставлять питання, так як ставимо. Подобається це комусь чи ні. В нас хвороба та радіація не знає, в якій ти партії. І Ви теж. Ми з Вами – не ті фахівці, щоб поглиблено розглядати теми періоду піврозпаду.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Але експертний висновок є?
Сергій РИЖУК: Я хочу пояснити, щоб люди нас зрозуміли. Ми з Вами – живі люди, але Вам пощастило, що ті радіоактивні речовини, які прийняв Ваш організм, в них період піврозпаду буде через 500 років. А в мене може бути через 5 днів. Тут уже доля визначає. Ми з Вами достатньо всі наковталися. Але маємо бути оптимістами.


ТРК "Радіо Ера»