19 грудня - День пам'яті учасника АТО Артема Гульцьо

19.12 10:27    

Сапер інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини А 0281 95-ої Житомирської окремої десантно-штурмової бригади.

Старший солдат Гульцьо Артем Андрійович народився 09 серпня 1993 року у м. Дружба Ямпільського району Сумської області у сім’ї військовослужбовця та вчительки.

«За характером ще з дитинства був спокійним, добрим хлопчиком. Будь-які конфлікти завжди намагався звести до перемовин. Був дуже веселим , завжди жартував. Мав багато друзів, він був душею компанії. Ще до армії захоплювався спортом, особливо парашутним, мав добру фізичну підготовку. Артем був вимогливим до себе. Учителі йому завжди давали важливі доручення. Він не любив розповідати про свої проблеми, ніколи не скаржився на життя. Мабуть, ще у дитинстві, хлопець обрав долю захисника: змалечку заступався за слабших і скривджених. Ще зі школи Артем багато читав, дуже цінував книгу, мав потяг до нових знань, тож виріс на гідних прикладах позитивних літературних героїв. Понад усе любив Україну та її історію, цікавився краєзнавством і українським козацтвом»,- згадує мама Людмила Леонідівна.

Після закінчення школи Артем відразу підписав контракт зі Збройними Силами України, пройшов навчання на сапера та прийняв присягу на вірність Україні.
З 2011 року продовжив службу в 95-й Житомирській окремій десантно-штурмовій бригаді.

У 2013 році одружився, створив сім’ю з прекрасною житомирянкою Надією. Все складалось якнайкраще: народження синочків, улюблена робота, сімейний затишок.

Почалася війна. Артем потрапив у найгарячіші точки сходу країни. З 21 травня 2014р. по 19 грудня 2017р. брав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях.

19 грудня 2017 року Артем Андрійович Гульцьо під час виконання бойового завдання загинув від отриманої мінно-вибухової травми, підірвавшись на ворожій розтяжці поблизу Верхньоторецька Донецької області.

«День Святого Миколая…дружина зробила відео синів, як Миколайчик подарував дітям подарунки. Хотіла надіслати батькові…замість подарунків діти та рідні отримали страшну звістку. В одну мить зруйнувалися мрії, плани на майбутнє, щасливе життя. Артему було всього двадцять чотири роки…У розквіті життя, любові до своєї красуні-дружини Надії та синів і бажання захищати Україну. « Мій син поспішав жити. Він ніколи не сидів на місці, кожна хвилина його життя була заповнена корисними справами. Рано одружився, мав двох синів. Ніби знав, що не так довго доведеться жити і хотів якомога більше доброго залишити по собі на цій землі»,- зі сльозами розповідає мати.

Герої не вмирають!

Довідково:
Дата народження: 09.08.1993р.
​Місце народження: м. Дружба Ямпільського району Сумської області
Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)