СТАВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВАЛЕРІЙОВИЧ
31.08.1980 – 20.07.2025рр.
Олександр народився в м. Житомирі, навчався у ЗОШ №25 (нині — ліцей №25). Після закінчення школи вступив до Кам’янець-Подільського військово-інженерного інституту при ПДАТУ, згодом закінчив Житомирську академію поліції. Працював у Корольовському райвідділі УМВС м. Житомира.
Життєлюб, щирий, добрий, з відкритим серцем — він любив природу, море, риболовлю, захоплювався комп’ютерною технікою, з легкістю освоював нове. Вміло й із задоволенням готував — любив радувати близьких смаколиками. Був уважним сином, опорою для мами, ніжним, мудрим і відданим батьком для свого сина.
Подавав гідний приклад — чоловіка, громадянина, патріота.
Перед повномасштабною війною працював у сфері торгівлі.
Коли розпочалося вторгнення рф в Україну, не зміг стояти осторонь — став до лав Збройних Сил України, приєднавшись до славетної ОДШБ. Після важкого поранення пройшов реабілітацію та повернувся до побратимів — бо не міг інакше. Брав участь у боях на курському напрямку. Не заради слави, а заради обов’язку перед народом, перед Україною.
За мужність і відвагу нагороджений численними державними та відомчими відзнаками: медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій», відзнакою Міністра оборони України «Лицарський хрест», почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест», пам’ятною відзнакою «Коїном 95-ї ОПДШБ», а також грамотами та подяками.
Війна залишає слід не лише на полі бою. Через ускладнення після поранення здоров’я Олександра стрімко погіршилося, і 20 липня 2025 року після важкої хвороби, спричиненої бойовими пораненнями, перестало битися серце вірного сина України.
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі, побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою-Захиснику!
Джерело: https://ruporzt.com.ua/oblasni_novini/224781-zhitomir-poproschavsya-z-voyinom-zahisnikom.html
