ТОМКО ЯРОСЛАВ ПЕТРОВИЧ
30.01.1986 — 31.01.2026рр.Ярослав народився та виріс у м.Житомирі. Із дитинства був щирим, добрим і відкритим до людей. Навчався у ЗОШ №16 міста Житомира ( нині-ліцей№16), де здобув повагу вчителів та однокласників. Після школи продовжив освіту в Будівельному технікумі, а згодом у Київському національному університеті будівництва і архітектури, де отримав фах інженера-будівельника. У своїй справі був справжнім професіоналом.
Його називали людиною із «золотими руками», адже він умів майже все: від найскладніших будівельних робіт до тонких операцій з комп'ютерною технікою, електронікою.
Ярослав Петрович був працьовитим, відповідальним і завжди готовим допомогти іншим. Його цінували колеги та друзі.
У юності Ярослав захоплювався футболом, грав на гітарі, любив шахи. Його цікавили техніка — те, що стало частиною його життя і професії. Для рідних він був цілим всесвітом — надійною опорою, турботливим сином, близькою і дорогою людиною.
У час, коли Україна потребувала захисту, Ярослав без вагань став на захист Батьківщини. Мужній Воїн із позивним «Шелбі», він чесно і віддано виконував свій обов’язок, виявляючи силу духу, витримку та справжній героїзм. Він був взірцем людяності, честі, щирості і великої сили волі. Його життя — це приклад гідності та любові до рідної землі.
31 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Олексіївка на Дніпропетровщині Ярослав Петрович героїчно загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.
Лише через два місяці Герой на щиті повернувся до рідного Житомира...
У вічній скорботі — рідні, близькі, друзі та побратими...
Світла і вічна пам’ять Герою!
