Ці люди завжди готові до останнього та рішучого бою, тож навіть загроза захворіти не завадила представникам «лівих» міста і району та їхнім прихильникам спільно відсвяткувати одне з найдорожчих для них свят — День Жовтневої революції. Мітингувати у зв’язку із наступом грипу не пішли, вирішивши зібратися у приміщенні міськкому компартії. Революцію вони, як і раніш, називають Великою і Соціалістичною та вважають, що у 1917-му відбулася подія планетарного масштабу.
Олександр Зайков, 1-й секретар Бердичівського міськкому КПУ: «До этого дня перспектива рассматривалась лишь как совершенствование рабовладельческого строя — все фазы развития человечества представляли собой эксплуатацию человека человеком. Однако гений В. И. Ленина и титаническая деятельность партии, которую он создал, дали возможность человечеству исправить эту ошибку и дать обществу шанс справедливого развития...Все народы мира смогли увидеть, что трудящиеся могут и должны взять власть в свои руки.»
Вони говорили про події 17-го та згадували ТУ країну. «Криворіжсталь» і «Дніпрогес» для них, як і раніш, залишаються символами величі радянського народу. Важко, кажуть, порівняти щось із ентузіазмом, з якою молодь вирушала будувати БАМ та Магнітку. Не можна не захоплюватися потужністю тодішньої індустрії та аграрного комплексу. Нині, як і на зорі доленосних змін, місцеві «ліві» готові до боротьби й протистояння з олігархами за встановлення у країні народовладдя. Вони пишаються тим, що до їхніх лав й сьогодні вступають віддані ленінській справі люди — зрілого й молодого віку.
По завершенні зібрання його учасники відправилися покладати квіти до пам’ятників — символів епохи, що минула для багатьох, але тільки не для них. День 7-го листопада, кажуть, зустріли на підйомі.
Марія Ейсмонт, 1-й секретар Бердичівського райкому КПУ: «Люди дзвонили вчора, дзвонять й сьогодні. Вони звикли щороку цього дня збиратися, проходити Бердичевом святковим маршем... Це свято передається з покоління у покоління: до нас приходять не лише люди похилого віку, а й їхні діти та онуки.»
Сергій Ружицький, член Бердичівського міськкому КПУ: «Мне еще вчера звонили друзья, которые, кстати, не поддерживают моих взглядов, и активно поздравляли. Честно говоря, от этого я получаю огромное удовольствие: обо мне помнят, помнят о празднике. Когда мы встречаемся, а мы ведь абсолютно разных взглядов, то вспоминаем то время. Вспоминается, как вы знаете, только хорошее, а ведь оно и было — то, хорошее...»
