У селі Семенівка Бердичівського району відкрили пам’ятний знак жертвам голодомору та політичних репресій 1932-33-го років. Минулоріч практично в усіх населених пунктах Бердичівщини було встановлено подібні пам’ятники, розповідає заступник голови районної державної адміністрації Валерій Бабійчук. У деяких навіть були створені меморіальні комплекси. Документальні дані свідчать, що на теренах Житомирської області в період штучного голоду загинуло майже 40 тис. чоловік, з них близько три тисячі — у Бердичівському районі. Звісно, каже Валерій Бабійчук, ці цифри є не досить точними.
Валерій Бабійчук, заступник голови Бердичівської РДА: «Ми не можемо відновити спогади всіх людей, немає документальних свідчень про масштаби трагедії, але я думаю, що ц2я точність не потрібна. Людям варто просто пам’ятати цих людей. Навіть якщо одна людина помирає від голоду, то цього допустити не можна. Немає прощення тій владі, яка робить штучний голодомор.»
Встановлення пам’ятнику є символом того, що сьогодні у Семенівці люди пам’ятають страшні роки голодомору. Із чималого списку імен загиблих на Житомирщині, 47 — їхні односельчани.
Микола Шеретун, сільський голова Іванковецької сільської
ради: «Ще за часів комуністичного режиму у 1989 році ми першими провели мітинг з вшанування жертв голодомору. На сільському кладовищі, де є масові поховання людей, встановлено дерев’яний хрест. Ми першими пройшли з жовто-блакитними прапорами. І з того часу ми щороку вшановуємо пам’ять загиблих у ті страшні роки»
Окрім хреста на кладовищі, кажуть семенівці, у їхньому селі не було жодного знаку, що свідчив би про трагічні події 30-х. Місцеві мешканці запевнили усіх присутніх на мітингу скорботи, що будуть старанно доглядати за пам’ятником.
Після освячення до пам’ятника поклали вінки та вшанували пам’ять померлих хвилиною мовчання. Усі присутні висловили сподівання, що молодь назавжди залишить у своїх серцях місце для імен людей, які загинули від голоду у 30-ті роки.
