В усі часи, як відомо, сім'я була і залишається понад усе. Ця стара, як світ, аксіома ні в кого не викликає сумніву. Адже тільки в міцній сім`ї можливо виховати повноцінну, психологічно стійку і духовно досконалу людину.
На жаль, основними тенденціями, що підривають стабільність інституту сім'ї в Україні, сьогодні залишаються низькі показники народжуваності, катастрофічне збільшення розлучень, збільшення випадків насилля в сім'ї, відсутність житла і неспроможність або взагалі неможливість придбати його більшістю молодих громадян України.
Між словом і ділом, як завжди, велика прірва. Саме тому представники різних молодіжних організацій об'єднались, щоб проаналізувати виконання обіцянок тих політичних сил, які сьогодні входять до Верховної Ради. На думку голови громадської ініціативи "Воля", члена Національного комітету об`єднання "Молодіжна Варта" Руслана Синельникова, обіцянок в цьому напрямі в країні дуже багато, але робиться мало.
Зокрема, Партія Регіонів обіцяла, що кожна молода сім`я за бажанням отримає в оренду строком на 10 років муніципальне житло, зведене за кошти від земельних аукціонів. А за цей час родина зможе придбати власне. Крім того, окремо для молодих спеціалістів, передбачалося, що фахівці, які працюватимуть на підприємствах -флагманах індустрії, будуть забезпечені житлом під державні фінансові гарантії.
Комуністична партія вирішення житлової проблеми бачила у наданні молодим сім'ям пільгових кредитів на будівництво житла з наступним погашенням за рахунок держави: 25 відсотків їх розміру при народженні першої дитини, 50 - другої, 100 - третьої.
Блок Литвина виступав за реалізацію аналогічної схеми, але кредит обіцяв безвідсотковий.
На перший погляд, логічним є аргумент, яким користується більшість опозиціонерів - це не перебування їх при владі. Отже і обіцянки виконати неможливо. Проте, переконані представники молодіжних організацій, для запровадження багатьох програм - скажімо, проведення земельних аукціонів та будівництва муніципального житла законодавча база вже створена. Зазначені опозиціонери мають більшість у багатьох місцевих і обласних радах. Так що ж тоді заважає?
Щодо провладних політичних сил, то і тут справи не набагато кращі. БЮТ обіцяв, що молоді сім`ї отримають довгострокові кредити на житло під 2-4 відсотки річних на 10-30 років. І жодні посилання на складні економічні процеси у державі не можуть тут бути виправданням, вважають представники молодіжного об`єднання, адже житлова політика держави, за словами авторів дослідження, навпаки стимулювала б розвиток економіки. Крім того, обіцяно було збільшити квадратуру студентських гуртожитків до 6 кв. м на одну особу, натомість будівництво студентських гуртожитків узагалі зупинено.
Варто згадати й обіцянки блоку "Наша Україна - Народна Самооборона": у 2009 році відкрити "Дитячу лікарню майбутнього", заборонити масову рекламу алкоголю та тютюнових виробів, стимулювати створення нових дитячих садків, у тому числі приватних. "Дошкільна освіта забезпечить кожній дитині володіння українською мовою і вивчення народних традицій" - переконували вони. А обіцянка забезпечити житлом, підйомними та підвищеною ставкою зарплати молодь, яка погодиться після випуску поїхати працювати у село, щонайменше на 3 роки? Хто її в НУНСі сьогодні пам`ятає?
Натомість ситуація в країні така, що все більше молодих людей, втративши всяку надію на підтримку держави, намагаються зараз виїхати за кордон шукати кращої долі. На тлі збільшення безробіття, проблема заробітчанства стрімко поширюється. За оцінками аналітиків, приблизно, 5 мільйонів громадян сьогодні перебувають за кордоном, працюючи на іноземні держави. Як результат - розбиті сім'ї, недоглянуті діти, загублені долі. І ніякі заробітки ці втрати не компенсують.
До речі, в Європі і в усьому цивілізованому світі є абсолютно нормальним і логічним, коли громадськість через свої організації моніторить і відслідковує виконання обіцянок своїх обранців. І тільки якщо вони виконані, дана політична сила може розраховувати на підтримку і на наступних виборах. А в разі невиконання - втрачає усі свої шанси. У нас такої практики поки що немає. Чому? А тому, що не тільки у політиків, але й у виборців надто коротка пам'ять. Тому, зазвичай, чергову виборну кампанію кожна політична сила починає начебто з білого аркуша, неначе не було і невиконаних обіцянок, і порожніх декларативних гасел...
О. Козловський
