Не забуваймо минулого в ім'я майбутнього!

01.12 16:59    

Історія українського народу знала чимало трагічних подій, але те, що сталося в Україні в 1932-1933 роках, не має аналогів в історії цивілізації людства. Без війни, без епідемії, без стихійного лиха загинули мільйони ні в чому не винних селян. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених - у лонах матерів.

Нині ми знаємо, що то був штучно організований голод, був масовий сталінський геноцид, свідомо спрямований на вигублення українського народу. Цей злочин сталінщини завдав Україні найтяжчих утрат, коштував нації мільйонів людських життів. Це була "безкровна війна", людоморська війна проти цілого народу, який хотіли виморити голодом, винищити розбратом, ворожнечею, зруйнувати фізично й духовно народну мораль, людяність.

На жаль, систематизованих даних про кількість жертв голодомору 1932-33 років на Житомирщині та , зокрема, в нашому місті немає. Але факти, що зафіксовані в архівних документах, промовисто говорять про те, що наш край був одним із тих, що найбільше постраждали у ті жахливі роки. Загалом же цифра померлих в Україні від голоду 1932-33 років коливається від 3 до 10 млн. чоловік.

Сьогодні, усвідомлюючи трагічні наслідки голодомору, ми повинні цінувати вагомість громадського миру, досягнутого за роки незалежності, і тому найкращим пам'ятником тим, у кого в ті трагічні роки було відібрано найважливіше право - право на життя, буде вибудувана їхніми нащадками вільна, незалежна і могутня Українська держава.

Ми - велика нація, ми-великий народ. Ми вміємо прощати, але ми не маємо права забувати, тож не забуваймо минулого в ім'я майбутнього!

Автор статті: Володимир ШУСТ