Віктор ШПАК,
Урядовий кур'єрНещодавно у житомирській школі № 8 відкрили обсерваторію, яка обійшлася бюджету міста у 1,6 мільйона гривень. На урочистому заході за участі міського голови не бракувало красивих слів про «шлях до зірок», «втілення мрій» та «єдину в Україні шкільну обсерваторію».
Однак виникає цілком логічне запитання, чи потрібна така дорога «іграшка» пересічному загальноосвітньому навчальному закладу, де, на відміну від спеціалізованих фізико-математичних шкіл і гімназій, астрономія фактично на рівні факультативу?
З’ясувалося, що єдиним аргументом на користь вибору саме школи № 8 для облаштування обсерваторії стала занедбана стара башта, яка колись служила спостережною вежею для пожежників, а згодом використовувалася геодезистами як гравіметричний пункт.
Перетворення скромного за розміром приміщення на «зоряну лабораторію» обійшлося міським платникам податків у 1 мільйон 350 тисяч гривень, натомість як встановлений тут телескоп разом з усім допоміжним начинням коштує всього-на-всього 250 тисяч гривень. Образно кажучи, ремонт і облаштування «футляра», яким фактично є будівля, вартує вп’ятеро дорожче, ніж установлена тут техніка для спостереження за небом!
Причому, як пояснили фахівці, сенсу купувати дорожчий телескоп не було, бо наукові астрономічні дослідження за умов «залитого» у нічний час електричним світлом міста неможливі. Отож вибрали добротну любительську техніку, цілком достатню для навчальних цілей.
Однак навіть із цим проблема, бо безпосередньо біля телескопа можуть розміститися не більше двох десятків осіб. Крім того, спостерігати зоряне небо можна лише у нічний час, а відтак доведеться або тримати учнів у школі до ранку, або розвозити їх «за руку» по домівках, що навряд чи сподобається батькам і вчителям. Особливо з урахуванням того, що йдеться про «непрофільну» як для школи, так і для майбутніх абітурієнтів вишів навчальну дисципліну.
Чи не єдиним контраргументом є те, що, мовляв, зображення зоряного неба передаються на екрани шести комп’ютерів, які встановлені у спеціалізованому кабінеті-класі астрономії, а збережені в електронній пам’яті картинки можна використовувати в навчальному процесі у будь-який зручний час. Утім, спостерігати за зорями в окуляр телескопа або на екрані монітора — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Тим більше що, за словами фахівців, встановлений у шкільний обсерваторії телескоп… переносний, який можна перевозити і тимчасово встановлювати на відкритих рівних площадках із твердим покриттям.
Отож згадувані зображення можна було б записати під час виїзду за місто, а потім із таким же самим успіхом використовувати на уроках, не витрачаючи понад мільйон гривень на спорудження шкільної обсерваторії. До того ж у Житомирі вона вже є у державному університеті ім. Франка, де кілька десятків школярів-ентузіастів із Житомирського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді можуть спостерігати за зорями під керівництвом фахівців значно вищого рівня, ніж шкільний учитель фізики.
До речі, «розпилених» на «зоряний пил» півтора мільйона гривень вистачило б на придбання значно потрібнішого обладнання щонайменше для десятка кабінетів фізики, де у переважній більшості житомирських шкіл донині користуються або технікою радянських часів, або пояснюють фізичні явища «на пальцях» і малюнках.
У підсумку складається враження, що йдеться не про інтереси дітей, а про банальний рецидив хронічної «хвороби» чиновників, за якої пріоритет віддають не доцільності тих чи інших проектів, а не виправданим за обмеженості бюджетних ресурсів недешевим «понтам». Зокрема, у Житомирі щиро вдячні нинішній міській владі, яка запустила тролейбусну лінію до спального району в районі вулиці Маликова, що коштувало майже 6 мільйонів гривень, тобто лише вчетверо більше, ніж шкільна обсерваторія! Зате ще одним «понтом» обіцяє стати епопея із заміною цілком задовільного асфальтового покриття у центрі міста на тротуарну плитку, на що минулого року виділили майже 20 мільйонів гривень. Натомість на завершення оснащення житлових багатоповерхівок Житомира приладами обліку тепла потрібно приблизно 40 мільйонів, яких ніяк не можуть знайти у бюджеті міста.
Аналогічна ситуація на рівні області, де з ентузіазмом купують за казенний кошт усе сучасніші томографи для обласних медичних закладів, тоді як у багатьох районних лікарнях працюють морально і фізично застарілі рентген-апарати, випущені ще у середині минулого століття! Звісно, «красиво» витрачати бюджетні гроші закон чиновникам не забороняє, але коли батьки учнів «скидаються» на ремонт класів, а хворі у прямому значенні слова ризикують здоров’ям заради звичайнісінької рентгенограми, то «зоряні понти» керівників влади різних рівнів мимоволі змушують згадати хрестоматійний вислів про їх далекість від власного народу, що добром ніколи не закінчувалось.