Вчора у Верховній Раді відбувалися парламентські слухання про становище молоді в Україні.
Житомирська «молодіжка» від «УДАРу» була також запрошена на засідання. Участь у слуханнях приймало багато молоді з усієї України. Прикро, що окрім загально статистичних даних про те, як живе молодь в Україні та які є проблеми, нічого нового не почули. Левову частину слухань (і не найцікавішу, до речі) зайняли спікер ВР
Володимир Рибак, міністр соціальної політики
Наталя Королевська та міністр молоді та спорту
Равіль Сафіуллін. У їх докладах сухі статистичні дані часів СРСР так і не вилилися в логічне завершення питання «що ж все таки робити?».
Тож, як все таки влада збирається вирішувати молодіжні питання, так і залишилося незрозумілим. І, до речі, молодь дуже стримано реагувала на ці доклади. Що, власне, мене не здивувало…
А ось виступ
Артура Палатного, голови Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики та туризму – молодь позитивно сприйняла. Що цікаво, його статистика набагато ближча до правди, аніж Міністерства освіти – приміром він називає цифру 27% працевлаштованих випускників всього, коли Міносвіти вказує майже 100. Бурхливі емоції у молоді викликав
Олег Ляшко, який так і носився по сесійній залі, фотографувався з учасниками, показував шлях до депутатської столової та ще й вклався у відведені 3 хвилини виступу з трибуни. Останнім заслужив шквал овацій.
Вже наприкінці засідання, коли нарешті дали змогу висловитися представникам молодіжних організацій, ми почули конкретні пропозиції стосовно вирішення проблемних питань працевлаштування, житла, освіти тощо…
Однак, чи будуть втілені в життя молодіжні ініціативи, покаже час та сила бажання щось робити у можновладців.
Олександра Мішина
