Володимир Литвин: Нам не вистачало лише миротворців
09.12 14:28
Про це на своїй сторінці у Фейсбук пише народний депутат Володимир Литвин. П’ятницю та вихідні провів на своєму виборчому окрузі. Хоча розумію, що сьогодні доля України вирішується в Києві. При цьому, на превеликий жаль, ніхто не переймається тим, що думають прості люди. А вони вкотре переживають страх і зневіру, невпевненість у тому, що буде завтра з ними, з їх сім’ями і що буде з Україною. В цьому я переконався в ході зустрічей з місцевими депутатами, жителями міст Новоград-Волинський та Баранівка та цих районів. Вони просто вимагають не поглиблювати з’ясування стосунків та взаємних погроз, а прийняти рішення, які б заспокоїли простих людей, які аж ніяк не винні у тому, що політики не можуть поділити владу і домовитися з приводу того, куди інтегрувати Україну.
Будучи далекими від того, що у нас звично називають великою політикою, вони більш тонко розуміють, що і чому відбувається в країні, краще і глибше бачать глибинні причини нинішнього збурення, а також те, що приховується за гаслами і закликами. Разом з ними вважаю, що сьогодні той момент, можливо істини, коли потрібно почути країну і почати діяти виходячи із загальних інтересів і потреб держави. Далі це велике київське протистояння продовжуватись не повинно, інакше конфлікт з непередбачуваними наслідками може спалахнути у будь-який момент і з будь-якого приводу. Реальністю стає загроза хаосу і насильства.
Сьогодні ще зберігається можливість для діалогу влади з тими, хто уособлює себе з лідерством в опозиції. Такий «круглий стіл» потрібно почати негайно і без взаємних ультиматумів. Інакше це буде сприйматись як примус до капітуляцій однієї із сторін, внаслідок чого отримаємо лише чергову порцію озлоблення. Власне в ході «круглого столу» варто приймати рішення, принаймні по одному рішенню, які б сприймалися сторонами, як взаємні поступки. Компроміс досягається тоді, коли обидві сторони невдоволені результатом. Але виграє загальна справа.
Головне – започаткувати таку роботу, а не продовжувати перегукуватися через засоби масової інформації. Це не діалог, а виписування чергових мобілізаційних квитків на війну. І не треба думати, що той, хто перший продемонструє добру волю, буде виглядати слабкішим. Він буде демонструвати свою державну зрілість і відповідальність.
Слід розуміти, що сьогодні ще зберігається хитка рівновага, яка будь-якої миті може бути порушена і тоді вже ніхто не зможе скеровувати людей чи правоохоронні органи. Потрібно зробити все, щоб й засідання Верховної Ради України набули постійного характеру. У процесі навіть далеко не завжди прийнятних виступів і діалогів лише і можливо виходити на узгоджені позиції. Якщо не буде говорити Верховна Рада України, при всій нелюбові до неї, буде говорити вулиця з дедалі радикальнішими і навіть руйнівними діями.
Нами було запропоновано основу (у вигляді проекту постанови ВРУ) для започаткування діалогу. На жаль, нас тоді не почули. Гору взяла тактика на перетискування. Сьогодні варто було б повернутися до неї.
Не можна допустити до того, щоб Україна все більше розсварювалася і посилюватись відцентрові тенденції. А те, що загрози такого вкрай небезпечного явища є реальними, свідчать хоча б рішення, які приймаються на рівні місцевих рад. В разі поглиблення розколу і протистояння й по цій лінії вчергове зібрати країну вже буде проблематично.
Якщо не буде такого діалогу, неминуче, незалежно навіть від бажання сторін конфлікту, який призвів до загостреної політичної кризи, постане надзвичайний стан. Навіть не з волі української сторони.
Україна і наші люди бачили все. Нам не вистачало лише миротворців, не вистачало, щоб нас зовні дисциплінували і примусили до діалогу у тій чи іншій формі. Звертаюсь до сторін із закликом: розпочати хоча б консультації з приводу започаткування діалогу. Прошу зрозуміти, що сьогодні він ще можливий, а завтра може статись так, що все вирішуватиме вулиця. Тоді про Україну будемо говорити у минулому часі. Не буде за що боротися.
RuporZT
|