Які факти Бойко намагається приховати від житомирян?

20.01 16:46    

16 січня так званий голова наглядової ради неіснуючої структури – ТДВ «ЖЛ» Ігор Бойко провів у Житомирі прес-брифінг, на якому обливав брудом та оббріхував законного власника Житомирської кондитерської фабрики – ЗАТ «Житомирські ласощі». Бойко, роздмухуючи власну значимість, хизувався, що без нього та його команди фабрика працювати не буде, мовляв, нове керівництво фабрики – дикуни, які виробничих ліній в очі не бачили, а можуть лише у відрах щось калатати. 18 січня за результатами цього брифінгу, влаштованого для кількох місцевих журналістів, було опубліковано статтю із заголовком «Ігор Бойко: Житомирську кондитерську фабрику не запустить ніхто, крім команди, яка працювала 6 останніх років».

Водночас, у житомирській пресі з’явилася новина про те, що Житомирська кондфабрика таки відновила свою роботу. В суботу, 16 січня, був запущений цех з виробництва вафель «Артем», а 19 січня має запрацювати й основний виробничий цех – бісквітний. Фабрика днями закупила всю необхідну сировину.
Наразі вже набраний весь керівний склад фабрики. Це люди, які працювали на виробництві багато років, допомагали іноземному інвестору його модернізувати, запустити нові технології та нову якість управління. Тож, на відміну від колишнього валютного міняли Бойка, на кондитерському виробництві таки знаються.

«Сьогодні бандити шантажем і залякуваннями вимагають, щоб люди писали заяви на роботу на це їхнє дивне, зі стелі взяте підприємство», - заявив Бойко. Але давайте розберемося, спокійно, без емоцій. Спочатку про «дивне, зі стелі взяте підприємство». ЗАТ «Житомирські ласощі» існує ще з 1993 року, коли відбулося роздержавлення старої радянської Житомирської кондфабрики. Тоді 1183 співробітника підприємства, використавши свої приватизаційні сертифікати, стали його акціонерами.

У 1998 році правління ЗАТ почало шукати інвестора, який зміг би вивести фабрику зі скрутного становища. Слід сказати, що з 1992 року фабрика співпрацювала з американською компанією Trilini Іnternational LTD, президентом якої є Юрій Ліщинський. «Тріліні» постачала на фабрику сировину - какао-боби, родзинки, арахіс тощо, і фабрика на той момент мала велику заборгованість перед американським постачальником. Проте стосунки були добрими, і правління ЗАТ запропонувало Ліщинському стати інвестором фабрики.

Разом зі своїми американськими партнерами - Романом Кацнельсоном та Аркадієм Воловиком, Ліщинський створив компанію Cobisco Union Inc., яка з 1999 року почала здійснювати іноземне інвестування – постачала майно, обладнання, робила грошові внески. Як наслідок, наряду з акціонерами, «Кобіско» стала власником акцій третього та подальших випусків акцій Товариства. У 2006 році Ліщинський і його партнери створили в Швейцарії компанію Delta Capital S.A., яка викупила у американського «Кобіско» належні йому 12 млн акцій фабрики…

Дивним у даному контексті можна назвати лише підприємство ТДВ «ЖЛ», яке дійсно виникло нізвідки (шляхом протизаконного злиття великого акціонерного товариства з «пустим» ТОВ) та нахабно узурпувало чужі активи.

На сьогодні «узятим зі стелі», а точніше – «з-під підлоги», є ТДВ «ЖЛ», бо такої юридичної особи взагалі не існує. Запис щодо ТДВ «ЖЛ» відсутній у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, тож ця структура не може набувати будь-яких прав та обов’язків, не може вести господарську діяльність, не може мати повноправних представників. Агов, шановні директори, юристи та інші «представники» ТДВ «ЖЛ», кого або що ви представляєте?
Щодо згаданих Бойком заяв на роботу. Дійсно, люди, пам’ятаючи ті добрі часи, коли фабрику контролював Юрій Ліщинський, з радістю відгукнулися на заклик основного акціонера ЗАТ «Житомирські ласощі» - іноземного інвестора «Дельта Кепітал С.А.» та написали заяви про прийом на роботу до свого колишнього роботодавця, у якого 2010 року в шахрайський спосіб Бойко відібрав майно. Зараз таких заяв про прийом на роботу написано близько 700. Люди працевлаштовані та вже приступили до своїх трудових обов’язків на фабриці. Добровільно і з радістю. А погрози і залякування – це метод самого Бойка. Сьогодні фабрику пікетує сотня людей на чолі з Бойком та його поплічником Денисом Долинським (проти нього розслідується кримінальна справа за привласнення 10 млн грн з держбюджету, він випущений під заставу). Ці каліфи на годину кричать у мегафон погрози та залякують колишніх підлеглих за допомогою смс, мовляв, ви злочинці, усіх вас посадимо в тюрму, а ваше майно відберем.

Як значущий для суспільства аргумент, Бойко висуває тезу, що без нього бюджет Житомирщини не отримає грошей: «У першу чергу, владі треба отримати в бюджет гроші. А грошей не буде, якщо не буде моєї команди на підприємстві. Можна поставити на ньому хрест, бо його ніхто не «витягне»». Але ж, за словами самого ж Бойка, виробничі потужності на сьогодні в оренді у компанії «Ренесанс Траст». Це одна з компаній групи «Ренесанс», що пов’язана з Бойком та його «дахом». Сировина, знову ж таки, за словами Бойка, теж належить «Ренесансу», так само, як і товарні залишки. Але ж компанії групи «Ренесанс» зареєстровані у Києві, там і мають сплачувати податки! До речі, щоб не заявляв Бойко про зупинку виробництва, фабрика працювала у грудні та навіть на початку січня, продукція вивозилася з території фабрики, товар досі реалізовується у магазинах. Якщо з отриманих коштів хтось і сплатить податки, то вони підуть у бюджет Києва. Тож, волання Бойка на тему «Житомир не отримає наші податки!» - звучить не переконливо.

А орендареві (якщо він дійсно є та виявить бажання продовжувати співпрацю з фабрикою) треба переоформити такі договори, щоб мати юридичні стосунки не з неіснуючим ТДВ «ЖЛ», а із дійсним власником фабрики – ЗАТ «Житомирські ласощі».

Бойко наполягає, що такої організаційної форми, як ЗАТ чи ВАТ нині не існує, мовляв, це суперечить чинному законодавству. Дійсно, у чинному Законі України «Про акціонерні товариства» передбачено існування ПрАТ (приватне АТ) та ПАТ (публічне АТ). Проте на момент ініційованого Бойком незаконного припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» (2010 рік) така організаційна форма, як ЗАТ – існувала. Закон давав два роки на внесення належних змін. За законом, загальні збори акціонерів повинні були ухвалити рішення про зміну організаційної форми на ПрАТ, але не припиняти підприємство, не «зливати» його з пустим ТОВ, як це було зроблено Бойком.
Що ж тепер? Коли суди відновили ЗАТ «Житомирські ласощі», повернувши усе до стану 2010 року, у акціонерів є можливість, по-перше, поновити обіг акцій, а по-друге, привести організаційну форму товариства у відповідність до вимог чинного законодавства. Для того, щоб це зробити, треба провести загальні збори акціонерів та прийняти відповідні рішення. Але ТДВ «ЖЛ» склало акт про втрату системи реєстру (вочевидь, заміталися сліди привласнення чужих активів). Тож, шлях від ЗАТ до ПрАТ буде дещо складнішим та довшим, ніж міг би бути. Але акціонери його подолають, попри усі перешкоди, які вчиняє Бойко.

А тепер щодо «геніальних» менеджерських здібностей Ігоря Бойка. Він заявляє, що саме завдяки його зусиллям фабрика вийшла з 5 на 3 позицію в Україні. Так, сьогодні фабрика посідає третю позицію, але аж ніяк не завдяки Бойку. Цьому посприяв дуже неприємний зовнішній чинник – війна, яка вдарила по конкурентах, чиї потужності знаходяться на окупованих територіях. Компанія АВК втратила свою фабрику в Донецьку. Що вже казати про КОНТІ, що належить одіозному Борису Колеснікову, тут свою роль відіграли і донецьке розташування виробництва, і бойкот з боку патріотично налаштованих покупців.

Слід сказати, що Бойко прийшов на повністю готове підприємство. За часів Юрія Ліщинського на підприємстві було налагоджено бізнес-процеси, розроблено новий асортимент, введена західна корпоративна культура. Коли фабрика контролювалася Ліщинським, і він привозив з Африки найкращі какао-боби і арахіс, вироблені в Житомирі солодощі були дуже популярними. Бойків же менеджмент компенсував недолік якісної сировини всякими дешевими замінниками. У жовтні 2013 року на телеканалі «1 + 1», у черговому випуску програми журналістських розслідувань «Територія обману», вийшла передача про цукерки, у тому числі і про продукцію «ЖЛ». У цукерках «Ромашка», що випускаються житомирської фабрикою, експерти виявили більше 32% трансізомерів, гомогенізованих жирів, які по суті є отрутою для організму.

А тепер про фінанси. Зараз у ТДВ «ЖЛ», власником якого був Бойко, є заборгованість за кредитними договорами перед державним «Укрексімбанком» - 570 млн грн. Серед інших, там є фінансові зобов’язання за кредитом, який Бойко брав у «БТА БАНК» ще у 2010 році. Він позичив у банку 32 млн доларів, у той час, коли на фабриці було достатньо обігових коштів, вона не вимагала кредитування. Що цікаво, ці кредити Бойко спочатку взяв, а лише через 9 місяців отримав дозвіл правління на їх отримання та передачу майна в заставу. Куди пішли ці гроші? Це питання залишається без відповіді. А фабриці потрібно розраховуватися з кредиторами. Схема дуже нагадує міжнародні кредити Януковича, які він поклав до кишені, зробивши українських громадян відповідальними за їх повернення.

Бойко декларує, що за його керівництва фабрика збільшила виробництво втричі. Але чомусь при цьому надходження до бюджету залишилися на рівні 2010 року, не зважаючи на те, що ціни на продукцію значно зросли. Вже не кажучи про сумнівні оборудки з відшкодуванням ПДВ при безтоварних операціях (простіше кажучи – при «обналі»), які зараз розслідують правоохоронці. Яка з цього, скажіть, корись державі?
Таким чином, і фабрика, і держава лише з полегшенням зітхнуть, позбавившись такого «власника» та «менеджера».

Прес-служба ЗАТ «Житомирські ласощі»