Коли писала про те, що відбулося "громадське обговорення" кандидата на пост
голови Житомирської ОДА Сергія Машковського, я м’яко натякала на те, що політики створюють уяву для житомирян про відкритість та можливість впливати на щось.
Ті
«громадські слухання» були нічим іншим як симулякром, на мою думку. В той час мій колега Владислав Пучич дякував, що нарешті з’явилася можливість оговорювати кандидатури на державні посади.
Із заступником Поліщуком відбувалося щось подібне. Спочатку вже запускалася спецперевірка, а потім розмова з громадою.
Так от, зараз уявляю скільки бруду поллється і кидання каміння, коли я напишу наступне речення. В той час, як наші житомирські активісти витурювали злобного Фокіна, нового потенційного начальника УМВС з Житомирської області, я скептично дивилися на повідомлення Юлії Демчук, яка писала
«Sos sos....БИДЛО ФОКІН В ЖИТОМИРІ, ВСІ на Бульвар ….»Палити, мені здається, потрібно було не під тією адмінбудівлею, а там, де нам обіцяли, що нас будуть чути, і з нашою думкою будуть рахуватися, і кандидатури будуть погоджувати.
Якщо ж керівникам області складно поєднати домовленості з громадою і домовленості там вище, то чого ж тоді варті обіцянки Машковського «почути кожного»?
До президентських виборів помічники
Гройсмана та
Порошенка усіляко лобіювали реформу децентралізації влади. Говорили, що це єдиний механізм, який розв’яже руки керівникам області, і допоможе їм бути нічим не зобов’язаними перед Києвом, а лише рахуватися з місцевою громадою.
Дедлайном, ми писали про це на сторінці у Фейсбук Центру Суспільних Комунікацій, вони визначали період до місцевих виборів. Пройшли президентські вибори: вже і децентралізація нікому не потрібна, і «вільні» губернатори. Ось так жити «по-новому», чергове здобули.
А в європейських країнах створюють цілі комітети по контролю виконання програми їхнього Президента. Асоціацію підписали(хоч і не ратифікували), можливо пройде час і колись заживемо по-європейськи, а може і ні.
Голова Центру Суспільних Комунікацій, журналіст Ірина Ярмоленко,
Житомирські блоги
