міні-гравці у міні-футбол Чи можуть грати у справжній футбол шестирічні діти? Таке питання ставив перед собою автор матеріалу, коли відгукнувся на запрошення відвідати турнір у Чехії під назвою «Viva Plzen Cup 2009». У ньому брали участь земляки – спортивний клуб «Олімпієць» із Житомира. Організований він був за приватною ініціативою у 2004 році. А за свою коротку історію вже встиг виграти кілька успішних дитячих змагань і побувати за кордоном. Тим не менше турнір у Чехії став дебютом для багатьох юних футболістів. Змагання проходили з 31 березня по 2 квітня у старовинному чеському місті Плзень, відомому на весь світ своїм легендарним пивом, т.з. «пілснером», а також машинобудівним заводом «Шкода».
Турнір проводився у двох вікових групах: 2000/2001 та 2002 року народження. Житомиряни були заявлені в обох категорях і тому прибули з двома командами. Разом з маленькими гравцями до Чехії приїхали два тренери – Олександр Ульченко та Олександр Павловський та батьки. Саме за рахунок останніх стала можливою участь у турнірі, бо поки що, нажаль, в клубу немає коштів оплатити проживання та проїзд всіх своїх вихованців та їхнього супроводження.
Делегація, що складалась з 34 осіб, 14 з яких були діти, розмістилася на комфортабельній спортивно-оздоровчій базі у селищі Зруч-Сенец, що у 9 км від Плзені. Комплекс, розташований у мальовничому місці серед соснового лісу, окрім готеля являє собою цілу низку спортивних споруд від футбольних полів зі штучним та травяним покриттям до тенісних кортів і баскетбольних майданчиків, а також тренажерних, фітнес-залів тощо.
Вже під час першого тренування стало зрозуміло, що скепсіс щодо спроможності маленьких спортсменів грати у найулюбленішу гру планети був абсолютно необгрунтованим. Разом з фізичною підготовкою та навичками роботи з м’ячем, велика увага приділялась і тактичній підготовці, а також вмінню малюків грамотно і «по-дорослому» аналізувати ситуацію на полі. Незважаючи на вік, хлопчики демонстрували напрочуд зрілу гру в м’яч, віддавали точні передачі та розігрували стандартні комбінації.
Перший день турніру 31 березня, коли на поле вийшли хлопці 2000/2001 року народження, видався сонячним. Окрім житомирян у змаганнях брали участь ще ФК «Голеадор» з Фєодосії та 4 місцеві команди, дві з яких представляли А і Б склади дитяче-юнацької академії клубу «Вікторія» Плзень. Саме в ній робив свої перші кроки у футболі один з найкращих голкіперів світу – уродженець Плзені воротар сбірної Чехії та лондонського «Челсі» Петр Чех.
Змагання проводились по регламенту 10 хвилин кожен тайм, до того ж всі ігри відбувались в один день. Одразу після закінчення було визначено переможців і вручено нагороди.
Нажаль, з п’яти ігор житомиряни поступилися у трьох. І лише у двох змогли одержати перемогу. Дуже прикрою стала поразка від земляків з Криму. Єдиний гол був пропущений наприкінці другого тайму, за лічені секунди до фінального свистка. Таким чином наша команда посіла 4 місце. і лише невеличкою втіхою для неї став приз «Fair Play» за чесну гру. Кращим гравцем команди було визнано захисника, 8-річного Сашка Черноусенка. Незважаючи на результат, хлопці показали самовіддану гру, велике бажання та непогану фізичну та технічну підготовку.
Наступного ж дня на черзі були «найменші». Незважаючі на погодні умови (дуже холодний і сильний вітер) вихованці молодого тренера Олександра Павловського відразу дали зрозуміти, що «30 годин в автобусі» вони їхали не дарма.
З перших хвилин стартової гри вони показали фантастичний, як для їхнього віку футбол. Важко собі уявити, чого коштувало надихнути, настроїти на потрібний лад, та й взагалі керувати сімома хлопцями, більшість з яких ще навіть не ходить у школу!
Які слова треба підбирати, як ставитися до кожного з цих маленьких «майстрів м’яча» - на все це дав відповідь результат, який показав наймолодший склад «Олімпійця».
Самовідданість та, що дуже важливо, дисципліна, яку показували діти на полі не могла не здивувати як автора цих рядків, так і всіх присутніх, бо як кажуть – «результат на табло».А він сказав сам за себе. Також в турнірі окрім двох складів місцевої «Вікторії» брали участь СК «Славія» з міста Вейпрніце та склади А і Б 33-ї спортивної школи міста Плзень, хазяїв стадіону.
Суха статистика змагань вражає. «Олімпієць» виграв всі 5 матчів при цьому забивши 33 та пропустивши лише один м’яч. Голами відзначилися всі без виключення гравці команди – від вже «досвіченого» Деніса Бланка, який забивав навіть коли час від часу ставав на ворота, до Вані Палія і Даріуса Науйокаса, які роблять тільки перші кроки у «серйозному» футболі. Відзнаку кращого воротаря отримав технічний і стрімкий (як польовий гравець) і водночас непробивний (як голкіпер) Данило Сємілєт.
Кращим гравцем команди було визнано спритного та швидкого Владіка Скрємінського. Також слід відзначити капітана Данилу Воловця з напрочуд потужним та сочним ударом. «Спокійною силою» та універсальністю запам»ятався й Антон Боль. Маючи неповних сім років, хлопець однаково володіє лівою і правою ногою, то ж може забити з любої, що він і довів у грі.
Про перебіг турніру можна писати ще довго і дуже емоціонально, але головне, що кидалося у очі – це командний дух який панував на полі. Мабуть Олександр Павловський знайшов той потаємний ключик до сердець малюків, що дає можливість відкривати і розвивати їхній потенціал. Авторитет тренера беззаперечний. Причому не тільки серед дітей, але й серед їхніх батьків.
Сам тренер, як завжди щиро посміхаючись, каже: «Для мене головне не те, щоб з кожного мого хлопця виріс професійний футболіст (хоча я впевнений, що в деяких випадках так воно і буде, прим. авт.), а щоб з цих малюків виросли справжні чоловіки, впевнені у тому, що перемогти можна тільки командою».
Саме за це, а ще за щастя в очах дітей, коли вони тримали у руках кубок, всі ми маємо бути вдячними Сашку Павловському . Бо він виховує не тільки майбутнє українського футболу, а й майбутнє самої держави.
Тому ще більш боляче за те, в яких умовах мусять тренуватися молоді таланти. А скільки маленьких жителів міста можна було б захопити футболом та виховати подалі від поганого впливу чи сімейних негараздів.
Місто Плзень нараховує 164 тисячі жителів, що майже вдвічи менше ніж в Житомирі. Але навіть спортивна школа має таке поле, про яке багатьом нашим спортивним закладам і не снилося. Ще раз ловиш себе на думці - «а чого в нас так не можна»? І як боляче згадувати про занедбаний стан спорту (та й не тільки спорту) у «власній оселі».
СК «Олімпієць» ще тільки зароджується і йому потрібна допомога. Тому що це приватна, а не державна структура. Очевидно, що без належного фінансування складно собі уявити майбутнє клубу.
Турнір у Плзені став одним із перших в історії «Олімпійця», але хочеться сподіватися, що спортивні успіхи маленьких житомирян надихнуть усіх небайдужих до підтримки. Бо навіть тренер хлопчаків-чемпіонів працює лише на громадських засадах. Він після важкої основної роботи будівельником поспішає до спортзалу, де його чекають палаючі очі малюків. Сподіваюсь, що коли-небудь Сашко Павловський буде займатися своєю улюбленою справою як основною. Він буде виховувати хлопців для майбутніх перемог – як спортивних, так і особистих. Саме цього побажаємо й ми маленьким «олімпійцям»!
С. Польовий
Плзень – Житомир, квітень 2009
спеціально для "Рупор Житомира"
