Дурне запитання, або «Фаворитів» - на Камчатку

24.11 14:57    

Кожному з нас інколи доводиться зустрічатися з друзями чи знайомими, з якими давно не бачились. І після традиційного «Як життя?» другим запитанням сьогодні є «Хто переможе? Янукович чи Тимошенко?»

За великим рахунком - запитання абсолютно ідіотське. З тієї простої причини, що, як то кажуть, яке їхало, таке й здибало. І це розуміє практично кожен потенційний виборець. Адже поставивши таке запитання, відразу на межі емоційного сплеску починає лаяти на чому світ стоїть і леді Ю, і двічі екс-прем'єра Януковича.

Палітрі негативних аргументів проти цих двох - як нас переконують ЗМІ, особливо телебачення, «фаворитів майбутніх виборів» - міг би позаздрити Рембрандт укупі з нашим земляком Іллею Рєпіним.
Юлі Володимирівні пригадують усе: від злочинних зв'язків із Павлом Лазаренком до «кидалова» з горезвісною ощадбанківською тисячею. Останнім часом - піар-аферу з пандемією грипу, ціни на ліки, на лимони, на цукор тощо, сафарі на людину, педофілів від БЮТ та інше. Яскравість негативу при цьому залежить від віку, професії, роду занять і політичної грамотності співрозмовника.
Про Януковича в особливому стилі, як це не дивно, найкрутіше говорять на його вотчині, в Донбасі, використовуючи гострий шахтарський діалект, який звучить особливо пікантно в устах людей інтелігентних професій.

Втім, якщо поміркувати, у негативних оцінках і лідера, і самої Партії регіонів нічого дивного немає. Креатури цього дивного політичного утворення, яке могло виникнути хіба що в нашій «рідній неньці», тобто однопартійці Януковича, досягши безконтрольної влади на місцях, за останні чотири роки так розійшлися, що викликають як мінімум огиду в населення всієї Південно-Східної України та Криму.
Між тим зневажливо, як беушну ганчірку, вилають «гаранта», згадуючи йому і «любих друзів», і трипільські черепки, і мед, і роздачу наліво й направо державних нагород, і звання героя України для Шухевича. Справді, Віктора Ющенка переважна більшість українців в душі цілком заслужено вже давно списала з політичної арени.

Виливши вам душу, співрозмовник не менш емоційно завершує свій спіч таким самим ідіотським сакраментальним питанням: «Тож хто стане президентом? Юля чи Яник?»

І невтямки заглушеному передвиборною агітацією виборцю, що треба обирати не серед цих збанкрутілих політиків, «героїв» теленовин і газетних публікацій. Що хай там, на телеекранах, вони і залишаються. Щоб вирішити, за кого голосувати, кожен повинен включити не емоції, а розум. Як на мене, то настав час дати дорогу молодим політикам. А тих, хто загнав Україну на межу колапсу, треба викреслити до бісової матері з нашого життя.