Житомиряни дякують БО «Лікарняна каса Житомирської області»

09.02 14:35    

З великою цікавістю я прочитала статтю "Здравозахоронєніє" Миколи Поліщука, екс-міністра охорони здоров'я, опубліковану в газеті «Місто» №2 від 21.01.2000 року. Я сама не медик, але приходиться констатувати, що екс-міністр піднімає дуже серйозні питання та проблеми в охороні здоров’я, з якими ми, рядові громадяни, зустрічаємося щоразу при зверненні за медичною допомогою. Дійсно, термін «безплатна медицина» вже став історією, стаття 49 Конституції залишається лише гаслом, на яке давно ніхто не зважає та не виконує. За надання медичної допомоги потрібно платити, починаючи від консультацій лікарів, аналізів крові та сечі і закінчуючи купівлею медикаментів у лікарні.

Пан Поліщук пише, що за останні роки фінансування галузі охорони здоров’я збільшилося в декілька разів. Мабуть, це дійсно так, але, на мою думку, більшість людей цього не відчули, навпаки, мені здається, що стан медицини ще більше погіршився, а все це відображається на доступності медичної допомоги. Практично людина залишається один на один із хворобою, а значна частина медичних працівників (в зв’язку з низькою зарплатою) бачать у хворій людині лише спосіб заробітку. Тому й відправляють на непотрібні діагностичні та лабораторні обстеження, призначають дорогі ліки, які часто є неефективними, а в багатьох випадках виявляються біологічно активними добавками. Це відбувається через те, що лікарі співпрацюють із аптеками, приватними фірмами, які виділяють їм певну частку від тих коштів, котрі платять хворі люди. Тому і стає медицина все більше недоступною для пацієнтів, перетворюється у вигідний бізнес. Через це не відбувається покращення здоров’я людей, а в реформуванні галузі більшість медиків і чиновників від медицини не зацікавлені, тому що це може зруйнувати їх налагоджену систему заробляння грошей.

Зважаючи на вищенаведене, мене дивує, чому держава не використовує досвід роботи лікарняної каси, яка функціонує майже десять років. Я перебуваю в цій організації з 2002 року, за цей час сплатила 846 грн. внесків. Маю декілька хронічних захворювань, що змушує мене щорічно лікуватися. За медичною допомогою зверталася понад 20 разів. Я отримували медикаменти за рахунок каси і під час лікування в с. Висока Піч, де я раніше проживала, Житомирській центральній районній лікарні. Чотири рази лікувалася в обласній лікарні, довелося побувати і в першій, і в другій лікарні м. Житомира. Два рази на рік обстежуюся в діагностичному центрі. Загалом на моє лікування витрачено більше 4 тис. грн.

Звичайно, перебування в благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» не вирішує всіх проблем, і це логічно, тому що за 20 грн. у місяць неможливо вирішити на сучасному рівні всі питання з надання медичної допомоги. Але я мала не одну можливість бачити сусідів по палаті, які щоденно витрачали сотні гривень на медикаменти, які часто на наступний день були непотрібні, тому що лікар призначав інші. Через декілька днів перебування в медичному закладі люди змушені були виписуватися, тому що не мали фінансової змоги закінчити курс лікування. З якою заздрістю вони дивилися, коли мені щоденно медичні сестри приносили таблетки, робили необхідні ін’єкції, які призначав лікар!

Хоча дуже багато залежить і від медичних працівників. Іноді доводилося чути, що за рахунок каси забезпечують тільки дешеві ліки, які неефективні, а щоб якісно пролікуватися, необхідно потратити значні кошти. Я на собі цього не відчула, адже отримувала медичні препарати, котрі призначив лікар, але коли при виписці підписувала лист призначень, я бачила, що вартість ліків, які забезпечуються по лікарняній касі, набагато нижча аптечних цін. Це вигідно, тому що гроші членів каси витрачаються раціонально. Іноді лікарі пропонували мені придбати препарати, які за рахунок ЛК не забезпечуються, але, мовляв, є дуже ефективними. Два рази я пішла на це, але обіцяного покращення не отримала, і потім зрозуміла, що це один із різновидів медичного бізнесу. Під час співбесід із лікарями-експертами ЛК, які спілкувалися зі мною під час перебування в лікарні, я дізналася, що ця організація забезпечує медпрепаратами згідно лікарського формуляру (переліку, в який входять найефективніші та безпечніші ліки) та протоколів лікування, які розроблені Міністерством охорони здоров’я. Дотримання цих умов гарантує отримання якісної медичної допомоги, а контроль лікарів-експертів за лікарськими призначеннями дозволяє уникнути застосування непотрібних, зайвих ліків, тому це ще один плюс на користь лікарняної каси.

Звичайно, хотілося б, щоб допомога каси була більшою. Що стосується мене, то змушена постійно приймати ліки, а за рахунок ЛК хронічні захворювання лікуються тільки в період загострення. Під час перебування в лікарні хотілося б лікувати одночасно декілька захворювань. Але я розумію, що при такому незначному розмірі внеску це неможливо, і цього не було навіть за радянських часів. Тому лікарняна каса на сьогоднішній день, на мою думку, є альтернативою медичного страхування, про необхідність впровадження якого пише екс-міністр. Вона виглядає як «луч света» в темному царстві системи охорони здоров’я, де людина покинута напризволяще зі своїми проблемами. Тому, чесно кажучи, дивує те, що досвід лікарняної каси не поширюється по всій державі, адже це дало б можливість покращити впевненість у завтрашньому дні для багатьох людей. Можливо, це буде зроблено з приходом нового Президента.



Поляновська Людмила Іванівна,
м. Житомир, в. Мануїльського, 4-80