Як при безкоштовній медицині мати гарантії на здоров’я

24.07 13:42    

Пам’ятаєте радянський анекдот? Приходить чоловік у перукарню. Постригли його абияк, побрили ще гірше, обличчя порізали, очі одеколоном забризкали…Клієнт не витерпів і кричить: «Що у вас за система така! Треба закрити вашу перукарню!». На що йому там відповіли: «Вам не подобається система? Чому ж ви починаєте з перукарні?»

На початку 90-х років система розвалилася. Негаразди у закладах служби побуту теж швидко вирішилися – вони призвичаїлися до ринкових відносин і налагодили роботу на високому рівні. Але найголовніші проблеми, які стосуються життя кожного, залишаються досі не вирішеними. Дедалі більшої соціальної загостреності набуває стан здоров’я українців. Медицина безкоштовною є лише на папері. Стаття 49 Конституції України констатує, що охорона здоров’я фінансується з бюджету держави. Через це ми не маємо платити за медичні послуги. Але в жодному законі не вказано, де брати гроші, коли виділених бюджетних коштів не вистачає, а разом із тим – і ліків. І тоді чухає потилицю пересічний громадянин, роздумуючи, де взяти кошти на чергове (чи взагалі незаплановане) лікування.

Який вихід із ситуації, що склалася в системі ОЗ через економічні негаразди в державі, знаходить медичний колектив центральної міської лікарні №2 м. Житомира на сторінках газети розповідає заступник головного лікаря з медичної частини Ігор Васильович Кухарук:

-Так, медицина в нашій державі давно не безплатна. Фінансування
лікувального закладу недостатнє. І його в умовах постійного зростання цін на
медичні препарати , певна річ, не вистачає. Хоча на ліки цьогоріч виділено
близько 60тис. грн. на місяць (стільки ж, як і в минулому році) на ці кошти можна придбати значно менше найнеобхіднішого для одужання пацієнтів. Використовуємо їх , в основному, на дезінфікуючі засоби, щоб виконати важливе завдання – підтримку в належному стані санітарного режиму в усіх відділеннях . Ще закуповуємо реактиви, рентгенплівку, забезпечуємо ургентну допомогу при невідкладних станах, гострих патологіях. Конче необхідно багато нової апаратури, обладнання.
Великою альтернативою може стати запровадження загальнообов’язкового медичного страхування. Але обрана його модель має бути дієвою і для її впровадження потрібний час.
Керівництво, лікарський та медсестринський колектив ЦМЛ №2 мають високий рівень кваліфікації, прагнуть усі свої знання та вміння використати для того, щоб пацієнти залишали наш заклад здоровими. Більшість хворих купує ліки за власний рахунок. Що ж залишається тим, хто не має можливості придбати ліки, заплатити за лабораторні дослідження, через що позбавлені кваліфікованої допомоги, належного забезпечення медикаментами? Приреченість на повільне вмирання? Через це і потрапляють до лікарні у вкрай запущеному стані.

З 2000 року у нас діє благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Дуже добре, що влада нашого краю, керівництво управління охорони здоров’я, провідні медики ще тоді не чекали на реформи у системі ОЗ зі сторони держави. Вони, взявши за основу німецьку систему, де Лікарняні каси існують дуже давно (126 років), зрозуміли всі переваги для пацієнтів і лікарів створення такої організації у нас. Нині цей варіант розвитку вітчизняної охорони здоров’я, особливо в частині його фінансування та контролю за лікувальним процесом, є найприйнятнішим. Перебуваючи у ЛК, люди самі створюють собі додаткові гарантії на випадок хвороби. Тобто в лікарняній касі є елемент добровільної участі, чого немає в системі обов’язкового медстрахування.

Я цікавився, як діють системи лікарняних кас у інших державах. У Німеччині каси виконують функції страхових медичних фондів, сформованих рівними внесками працівників і роботодавців того чи іншого підприємства, галузі чи території, а також певними внесками представників різноманітних соціальних груп. В Естонії медстрахування засноване на взаємодії лікарняних кас і державних лікувальних установ: каси оплачують основну частину їхніх витрат за часткового фінансування держбюджету. У Польщі лікарняні каси організовані за територіальним принципом і фактично є територіальними страховими фондами. А в Ізраїлі ефективна й справедлива система меддопомоги організовується взагалі без участі держави — чотири лікарняні каси найбільших профспілкових об’єднань страхують здоров’я 94% населення.

Наш колектив теж стояв у витоків заснування Лікарняної каси. Час довів потрібність і важливість солідарної участі населення у співоплаті медичних послуг, на якій базується діяльність Лікарняної каси. Шкода, що не всі мешканці нашого краю це розуміють, думаючи, що не захворіють. Але статистика наразі інша. Немає людини, котра хоча б 1 раз у житті не потрапила до медичного закладу.

Всі, хто перебуває в Лікарняній касі, не хвилюються про те, де взяти медикаменти. Необхідним для процесу одужання забезпечує ЛК. Лікарняна каса, насамперед, захищає інтереси самих пацієнтів, допомагає за допомогою невеликих внесків (15грн. на місяць) забезпечити собі й своїм близьким можливість отримувати додаткову медичну допомогу чи послуги, які не фінансуються з бюджету. Це своєрідний захист себе й свого права на доступну та якісну медичну допомогу, яку не може сьогодні забезпечити держава. Допомагає вона і лікарю, бо той, маючи професійні навики, без медикаментів, навіть доклавши найбільше зусиль, не зміг би допомогти пацієнтам.

Приємно відмітити, що щороку збільшуються можливості надання медичної допомоги тим, хто перебуває в цій організації: запроваджені локальні клінічні протоколи та стандарти лікування дають змогу поліпшувати здоров’я членів ЛК за світовими стандартами, перелік медичних препаратів із часу заснування Лікарняної каси значно зріс, поповнилися види досліджень органів і систем. Ті, хто мають членський квиток БО «Лікарняна каса Житомирської області» та вчасно сплачують внески можуть при потребі пролікуватися на необмежену суму.

Світлана Степанівна Герасимова – лікар-експерт ЛК цього закладу доповнила, що Лікарняна каса в умовах безгрошів’я є поки що єдиним рятівним ключем до розв’язання багатьох проблем у галузі сучасної медицини. Адже діяльність усіх її підрозділів, передусім, спрямована на поліпшення медикаментозного, діагностичного, консультативного обслуговування пацієнтів як у лікувальних закладах, у тому числі й у столичних, так і в умовах денного стаціонару, вдома та в амбулаторних умовах.
У минулому році у ЦМЛ№2 надана медична допомога в 30 998 випадках на суму більше 708 тис. грн.

Перебуваючи в ЦМЛ №2, я поцікавилася у пацієнтів, як вони оцінюють діяльність колективу закладу та Лікарняної каси. Почула багато теплих слів про керманича закладу Віктора Петровича Павлусенка, всіх його заступників, завідуючих відділень, зокрема, Олександра Марциновича Шатила -завідуючого хірургічного відділення, Валерія Миколайовича Євтуха – завідуючого неврологічного відділення, лікаря-експерта ЛК Світлану Степанівну Герасимову та інших.

Володимир Іванович Сємченко – голова правління ВАТ «Житомир -льон», який на той час лікувався у хірургічному відділенні, розповів, що неможливо вберегти себе від неприємностей ( герой анекдоту теж надіявся на якісне обслуговування при радянській системі і не отримав його), хоча й усі докладають для цього чимало зусиль.
- Мій захист – центральна міська лікарня №2, де гарно налагоджена робота та благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області», в якій майже з часу заснування перебуває вся родина й очолюваний колектив. Я сплатив до ЛК значно менше (710 грн.), ніж використав коштів цієї організації на моє лікування(більше 5тис. грн.). Щира подяка та найкращі побажання всім, хто докладає зусиль для мого одужання: співробітникам центральної міської лікарні № 2, працівникам Лікарняної каси. Своїм землякам у час економічної скрути я раджу захистити себе, вступивши до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області».

До слів В. І. Сємченка приєдналася й інша пацієнтка неврологічного відділення - Олена Вікторівна Козир:
- Я третій рік у Лікарняній касі. На жаль, нині на пенсії через хворобу. Отримую від держави пенсію (лише 550 грн.), яку вимушена витрачати на гормональну терапію. Аби не ЛК, не вистачало б коштів на лікування, адже часто доводиться "бувати" в медичних закладах. Коли зверталася за консультацією до обласних спеціалістів, Лікарняна каса теж забезпечила медичні препарати, які вони приписали. Без цієї організації я взагалі тепер не уявляю свого життя. Надзвичайно важливо, що вона хвилюється про мене.

Всі зараз розуміють, що медична галузь потребує послідовного і докорінного реформування, яке має здійснюватися на загальнодержавному рівні. А в нинішніх умовах нам усім залишається одне – турбуватися про власне здоров'я самотужки, вступивши до Лікарняної каси. Бо хворіти дуже дорого... Значно дорожче, ніж сходити до найкращої перукарні…. Вибір за вами.

Автор статті: Світлана Михалюк