Житомирські соціалісти: зубожіє село – зубожіє й країна!

06.04 17:48    

Земля завжди була і є для українців – джерелом життя та їх одвічної праці. Вони дарували цій годувальниці свою любов і терпіння. На превеликий жаль, зараз вона залишилася без трудівника, люблячого господаря та вправного керівника. Хоч і з цим можна посперечатись. Адже існують ще трударі, один з них – Петро Нестерчук, директор Новинського СТОВ, соціаліст із десятирічним стажем.

Ще вісім років тому на місці цього приватного підприємства у с. Новини Червоноармійського району нічого не було, суцільний безлад та розруха. Петро Захарович працював тоді у місцевому ПМК виконробом, управляв будівництвом. Але не міг витримати такого хаосу на селі, тому орендувавши землю, зайнявся створенням господарства, де б люди працювали на землі, з худобою і отримували за це кошти.

У 2005 році зареєстрував Новинське СТОВ. Зараз це хоч і невеликий, все ж один із небагатьох функціонуючих сільськогосподарських комплексів.

- Починав все майже з нуля, - розповідає Петро Нестерчук. – Щоправда, місцеве ПМК дало 16 корів, з яких 9 виявилися лейкозними, декілька телят. Але нічого, ми вижили! Відремонтували будівлі, перекрили дах. Зараз у господарстві 60 голів худоби, коні. Раніше було більше, але ця криза примушує людей йти на крадіжку. От останнє з колгоспів і стягують. Труднощів вистачає, але найголовніше, що гальмує все сільське господарство країни – державі байдуже, що аграрії «вимирають». Такого ще світ не бачив, щоб жодної дотації для села не було. Я вже три роки ні копієчки не отримую від держави. Нарахували якийсь незначний борг з прибуткового податку і не дають жити. А ці гроші давно вніс би, якби кошти за продане жито віддала б держава. Постійно годують нас обіцянками та й документи ніяк оформити не можуть. І ми ще хочемо побудувати капіталістичні відносини в суспільстві.



Але це не єдина проблема. Масова нестача кадрів – ось з чим зіткнувся керівник СТОВ. Молоді їдуть навчатися, а назад повертатися не хочуть. І не тому, що не люблять село, просто немає куди повертатись, немає де застосовувати свої знання. На підприємстві Петра Захаровича працюють виключно молоді працівники, їх тут 16. Віком близько 30 років. І це не просто люди без освіти, які тільки й те вміють, що на фізично трудитись, а це ті, хто має диплом. За планом у Новинському СТОВ через 2 роки кожен третій буде з вищою освітою. Це в тому випадку, якщо господарству вдасться втриматися наперекір обставинам.

- До посівної був би готовий давно, якби гроші за жито перерахували. Трактори два є, посіємо тих 50 га овесу. Але знов виникає проблема із дизпаливом, перед посівною ціни підскочать. Тоді й купуй все втридорога. З мінеральними добривами справи також не дуже. А кредит я брати не буду, бо одного разу взяв, то віддав у два рази більше. Мене просто обурює політика влади. Як можна так байдуже ставиться до людей та землі. Хоч завтра все продай, тобі нічого не скажуть. Виживай, як можеш - ніякої підтримки. У магазинах молоко коштує 4-5 грн, а ми продаємо державі за 1 грн. Та ще із них вираховують 20% ПДВ і виходить 1 літр – за 80 коп. Та ж ситуація з м’ясом. Найнижчі ціни за найдорожчі продукти.

Радує, що хоч у Новинському СТОВ немає заборгованості перед людьми із заробітної плати. Працівники щомісяця отримують свою мінімалку без затримок. Також за оренду та земельні паї (їх тут 178) гроші надходять вчасно. У розпорядженні господарства 530 га землі, з них – 420 орної, інша для випасу худоби, покосів.

Соціаліст Петро Захарович переконаний, що люди б працювали й ішли в колгоспи, якби хоч бачили перспективи. А то село розвалюється й до цього немає нікому ніякого діла. У якій ще державі настільки злочинно-байдуже ставлення до годувальника-аграрія? Зубожіє село – зубожіє й країна!



за матеріалами прес-служби Обласної організації СПУ