Рідні мої, друзі мої, захисники, моя родино!
Вітаю вас!
Перші люди, котрі прийшли до мене сьогодні вранці в тюремну палату повідомили мені, що біля лікарні зібралися ви, мої рідні! Зібралися із квітами та вітаннями.
Ця новина зігріла мені душу, зміцнила мої сили та додала впевненості.
Вже вранці я знала, що завдяки вам я не буду самотньою, ізольованою від життя та світла в цей день.
Сьогодні, завдяки вам я в колі рідних для мене людей, які з повагою та любов‘ю приїхали мене привітати.
Здавалося б, що у в‘язниці не можна бути щасливою та спокійною, але сьогодні особливий день, бо у ваших обіймах, відчуваючи теплоту ваших душ, я відчуваю себе затишно та щасливою.
Я знаю, що ви розумієте зміст і мету нашої спільної боротьби. Розумієте щирість та відданість мого служіння. Знаю, що ви думаєте і відчуваєте так само, як думаю і відчуваю я.
Спорідненість, відкритість наших сердець є тією силою, яка вже змінює нашу країну на краще - це вже дає добру надію для більшості людей та примножує страх і марноту в рядах окупантів.
Ми з вами сильні не тому, що ховаємося за бетонними парканами, озброєним «Беркутом», продажними суддями чи сфальшованими виборами.
Ми з Вами сильні нашою вірою в Господа, любов‘ю до людей, здатністю пробачати жертовним служінням своїй рідній землі, своїй великій країні. І це єдиний вірний шлях, який не можна зруйнувати насиллям, агресією, обманом чи фальсифікаціями.
Я вже бачу як над Україною встає сонце, я вже відчуваю, як впевненість повертається крок за кроком до осель українських родин.
Я знаю, що Україна і наше життя вже скоро зміняться та стануть ціннішими, більш красивими та справжніми.
Як би не «розквітало» зло, яким би загрозливим та впевненим не було – воно вже зникає, йому вже настає кінець, бо проти віри, проти любові, проти відданості зло безсиле.
Чим більше чесних та впевнених у своїй правоті людей, таких як ви, мої рідні, повстане проти несправедливості, тим швидше ми будемо святкувати становлення та відродження нашого нового життя та святої України.
Я не можу зараз вас побачити, я не можу прийняти з ваших рук море квітів, які ви мені подарували, мені навіть заборонили підходити до вікна та подавати вам будь-які сигнали…
Але я знаю, що ви зі мною і в горі, і радості. Я чую кожне ваше слово, я відчуваю кожну вашу емоцію та кожен поклик душі!
Я дякую Господу та кожному з вас, що ви у мене є, що поруч зі мною моя мужня родина, що ви зі мною.
Дякую, що ви знайшли час та натхнення і відвідали мене сьогодні. Дякую, що ви готові боротися та перемагати.
Я дуже вас люблю і до останнього подиху буду вам служити!
Завжди буду пам‘ятати, через які важкі випробування ми з вами пройшли, у які складі часи ми не поступилися і не здалися.
У майбутньому ми обов‘язково будемо про це пам’ятати та цінувати наші перемоги, які вже на порозі.
Слава вам, мої рідні!
Слава Україні!
Завжди ваша Юлія Тимошенко
