Володимир Піньковський: Президентські амбіції України…

30.06 11:08    

Що стосується президентських виборів 2015 року, то цього разу буде не так, як завжди, як звикли за останні десятиріччя, де виборець в другому турі мав визначатися між «поганим» та «дуже поганим» кандидатом. Цього разу вибір буде проходити по принципово новій лінії, - між минулим і майбутнім.

І я впевнений, - порозумнівший і підрісший за ці роки електорат обере своє майбутнє!

Є давній соціологічний прогноз, що, якщо нинішня ситуація невизначеності в Україні збережеться до 2013-15 року, то на межі саме цього періоду відбудуться природні та незворотні зміни в політичному менталітеті нашого населення. Верх остаточно візьмуть проєвропейські настрої, суспільство потихенько буде підводитися зі шпагату ( між Сходом та Заходом) , з того ганебного стану, в який ввели його нинішні політики та політикани.

І ще,- ось вже півроку в суспільстві точиться дискусія: як мають іти на вибори Президента України опозиціонери, - одним кандидатом або , як мінімум, трьома колонами?

Для мене відповідь очевидна і однозначна, - звісна річ, вже зі сформованими ( як на сьогодні) трьома колонами , адже ефективність такої тактики довели парламентські вибори 2012 року, де, за сумарною кількістю партійних списків опозиціонери доволі неочікувано для самих себе набрали більшість, і це при тому, що , як мінімум 10-15 % голосів виборців були «додані» політтехнологами не на користь опозиційних партій.

Як каже старий одеський анекдот що 1+1+1 не завжди дорівнює 3.

Уявімо ситуацію, що сьогодні опозиціонери домовляться про єдиного кандидата, а до виборів ще 1,5 року і весь шквал адмінресурсу, компромату, судової та силової машини держави впаде на одну, бодай і міцну, сильну, гарну або розумну голову.

Просто може не витримати чоловік, зламати можуть людину в прямому і переносному сенсі цього слова, знівелювати різними методами. Як кажуть росіяни - «не мытьем так катаньем». Тому потрібно розпорошити тиск на потенційних кандидатів, разом, до останку « тягнути» виборчого воза.

А за якими критеріям оцінити того одного -, найсильнішого, найрозумнішого чи - найпатріотичнішого?

Потрібно визначити просто і справедливо: в другий тур піде та стане Президентом України той, хто набере найбільшу кількість опозиційних голосів виборців, а найкращий, сміливий і оптимістичний варіант, - коли два опозиціонери розіграють «головний приз» між собою.

Якщо піти іншим шляхом , визнати «єдиного» вже сьогодні, то який, скажіть, інтерес іншим кандидатикам працювати на нього, адже повністю зникають всі стимули та мотивації.

І на виборця потрібно теж зважити, адже на сьогодні він бачить тільки «свого», надія тільки на «нього» і ні на будь кого іншого , і так, до останнього моменту!

А вже тоді, коли будуть відомі результати першого туру, потрібно сміливо «складати яйця»( голоси) до однієї виборчої корзини, що, безперечно, принесе успіх , хоч з урахуванням вже згадуваної політтехнології в 10-15% , яка постійно працює на провладну сторону.

Нокаутом потрібно перемагати, нокаутом, глибоким нокаутом - без шансів на суддівську апеляцію…

Автор статті: Володимир Піньковський