Своє 60-річчя відзначив відомий поліський композитор-мелодист бердичівлянин Олесь Коляда
До себе у гості на творчий вечір запросив шанувальників традиційної української пісні Олесь Коляда. Відомому поліському композитору та співаку виповнилося 60. Розділити із талановитим мелодистом радість свята до міського Палацу культури прийшов чи не увесь місцевий бомонд — очільники міста, представники бізнесових кіл та політикуму, керівники й працівники промислової, культурної, спортивної та освітянської галузей, а також друзі, знайомі і колеги ювіляра з усіх куточків країни. Святом не тільки для Бердичева, а й для всієї України назвав день народження Олеся Коляди Бердичівський міський голова. Зі слів Василя Мазура, творчість пана Олеся пронизана тонкою мудрістю, якими славиться місто 4-х культур та його мешканці.
Василь Мазур, Бердичівський міський голова: «Сьогодні своє 60-річчя відзначає наш земляк, композитор, співак, надзвичайно енергійна і талановита людина Олесь Коляда. Звичайно, найбільша зала у місті не змогла вмістити усіх прихильників його таланту. Усі вони з великою теплотою й любов’ю сприймають цю людину, а отже, Олесе, ви багато зробили, але ще більше Вам потрібно буде зробити!»
Здається, цій людині під силу все. Творчість Олеся Коляди багатьох вражає своїм різнобарв’ям та різномаїттям тематик. Серед його творів є десятки пісень, присвячених жінкам та величному почуттю кохання, він є автором гімнів Бердичева й Коростеня, пісні про працівників лісового господарства, бердичівського пивзаводу, стрибунів у висоту, гирьовиків та багатьох інших — теж його рук справа. Отож не дивно, що лише перелік прізвищ тих, хто виявив бажання привітати зі славною датою Олеся Коляду, тривав кілька хвилин. Телеграми із поздоровленнями надійшли з Києва та Санкт-Петербурга, вітальні листи написали керівник ансамблю «Сябри» Анатолій Ярмоленко та екс-спікер Верховної Ради України Арсеній Яценюк. І вони, і присутні на творчому вечорі гості не шкодували епітетів на адресу ювіляра. Співпрацювати з Олесем Колядою вважають за честь такі імениті поети як Вадим Крищенко, Борис Олійник, Микола Сингаївський та цілий ряд відомих у країні та за її межами майстрів слова. Усі виступаючі того вечора на сцені Палацу культури, зійшлися на думці, що пан Олесь є володарем таланту від Бога.
Бердичівляни люблять Коляду. Для багатьох його пісні є незмінним супутником дорогою життя. Дружбою зі славетним земляком пишаються ветерани Великої Вітчизняної, бізнесмени, спортсмени. Усі вони радо запрошують ювіляра до своїх рядів.
Цим пісням гарантоване довге життя, переконані друзі та колеги ювіляра, їх із успіхом виконуватимуть і через сотню років. Це прекрасно, кажуть вони, що ця талановита людина отримала визнання за свого життя, адже часто буває так, що любов, повага та цінування до митця приходять тоді, коли вже пізно. Пісні Олеся Коляди неодноразово ставали й стають переможцями престижних всеукраїнських та міжнародних фестивалей та конкурсів, їх виконували й виконують уславлені співаки, а він і досі не отримав звання ні «народного», ні «заслуженого». Хоча ні... На творчому вечорі вдячні шанувальники присвоїли улюбленому композиторові та співакові почесне звання «Наш», та й сам ювіляр вже давно визначився, «який» він: він — бердичівлянин.
Олесь Коляда, ювіляр: «Від мене не забрати найголовнішого, що у мене є — моїх пісень, що стали моїми дітьми. Тому, знаєте, це звання мені вже не потрібне. Я радий від того, що потрібен людям, що мої пісні співають від мала до велика... Оце і є моєю радістю і моїм званням — кажу це я щиро.»
По завершенні свята, яке тривало майже 4 години, Олесь Коляда висловив вдячність усім, хто вшанував його добрими словами, квітами та подарунками. Найтепліші слова ювіляр адресував двом чарівним жінкам... Одна з них — Людмила — протягом багатьох років є його вірною дружиною та незмінною музою. Інша ж слугує митцеві «святом його душі», «співом серця», «основою життя й творчості». Ім’я цій жінці — Пісня.
Олесь Коляда, ювіляр: «Сьогодні я відчув, що потрібен своїм землякам. Думаю, ті, хто прийшов на мій вечір, не пошкодували про це, ну а ті, хто у мене не вірив, сьогодні зрозуміли, для чого я на цій землі живу. Я завжди прагнув писати, реалізовувати себе і на досягнутому, як то кажуть, зупинятися не збираюся — буду писати до останнього подиху. А ще — я дуже хочу бути потрібним своїй землі.»
