Як повідомила Інтернет-порталу
Рупор Житомира Прес-секретар голови Новоград-Волинської РДА Інна Денисенко, попри всі несприятливі демографічні та соціально-економічні чинники в дошкільній освіті Новоград-Волинського району намітилася певна тенденція до її розвитку, як в кількісному так і в якісному вимірі.
За час перебування на посаді голови райдержадміністрації Миколи Олексійовича Іванюка, кількість дитячих дошкільних закладів у населених пунктах району зросла з 5 до 15 одиниць.
Нещодавно відкрився реконструйований із частини приміщення загальноосвітньої школи дитячий садочок у Новій Романівці.
У минулому році в селі Несолонь відкрився дитячий садочок європейського типу – аналогів такому садочку немає ані в районі, ані в місті.
В результаті свідомого відношення районного керівництва до освітянських проблем, та за сприяння голландської благодійної фундації „ОЕКРОЕ”, у селі Киянка розпочалася реконструкція частини адмінбудинку під дитячий садочок.
Це вже не перша така акція на теренах Новоград-Волинського району. У 2007 році представники цієї фундації за власні кошти реконструювали частину приміщення амбулаторії в селі Гульськ, де влаштовано два будинки сімейного типу.
За кошти цієї благодійної фундації проводиться реконструкція покрівлі, фасаду та внутрішньої частини приміщення в Киянці.
Приїхавши черговий раз побачити як проходять роботи, очільник району Микола Іванюк застав таку картину: голландські робочі працюють, а місцеві жителі, в основному молодь, сидячи біля вагончика-магазину, що поряд зі школою і клубом, попивають пиво і горілку. На запитання чи не хотіли б вони допомогти в проведенні ремонту, відповідь була заперечною: „Ні, працювати не хочемо” або „Нехай нам заплатять, а за так працювати не будемо”.
Дитячий садочок створюється для їхнього майбутнього - їх дітей та онуків, а докласти зусиль аби прискорити і допомогти в будівництві бажання не виникає. А от у голландців виникло: виділили кошти на реконструкцію і розпочали роботи, до того ж безкоштовно.
Голова сільради напередодні збирала громаду, запропонувала долучитися до робіт по ремонту приміщення, але особливої активності з боку сильної половини села не виявилось.
Чимало нині ведеться розмов про наші села. Часто-густо можна почути, що вони занепадають фізично й духовно, старіють, спиваються. Як не прикро, у цих розмовах немало гіркої правди. І в першу чергу прикро за наших людей, за їхнє ставлення до доброчинності, до покращення свого майбутнього та майбутнього своїх дітей.
