17 квітня Житомир відвідає найвідоміший український етногурт «ДахаБраха».
ДахаБраха – український квартет, що грає українську народну музику з сучасним драйвом. Їх звучання поєднує в собі східноєвропейську чуттєвість та мелодійність з азійськими та африканськими ритмами. Ансамбль ДахаБраха був організований у 2004 році в Київському Центрі Сучасного Мистецтва «ДАХ» авангардистським театральним режисером Владиславом Троїцьким, що залишило помітний слід на манері (або значно вплинуло на манеру) виконання музикантів – без сценічних ефектів їх шоу не відбувається ніколи. Експериментуючи з українським фольклором, вони привнесли в музику ритми індустріального світу, створивши яскравий, унікальний образ ДахаБраха, який неможливо ні з чим порівняти.
За шість років існування гурт зіграв більше 300 концертів та вистав, став учасником десятків міжнародних фестивалів в Україні, Росії, Грузії, Угорщині, Польщі, Франції, Великобританії, Фінляндії, Австрії, Німеччині, Італії, Словенії, Словаччині, Чехії, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Китаї, Канаді, Австралії.
2010-2011 рр. були плідним на спільні проекти гурту, серед них виступи з Kimmo Pohjonen Cluster (Fn), Karl Frierson (DePhazz), Kyivbass (Ua), Інною Желанною (Ru), Port Mone (By). В березні 2010 р. ДахаБраха завоювала престижне гран-прі премії ім. С. Курьохіна в галузі сучасного мистецтва, ще раз підтвердивши свою актуальність. Унікальність колективу в його універсальності – вони можуть грати як в невеликих клубах, камерних театрах, так і перед 100-тисячним натовпом.
Гурт радий представити свій новий альбом – ДахаБраха Light, назва якого говорить сама за себе. Новий альбом для тих, хто любить по-гарячіше. Саунд-продюсером кружальця став відомий музикант та продюсер Юра Хусточка ( Esthetic Education, Piss & Laugh). На відміну від попереднього диску «На межі», в ньому не занадто багато тривожних нот, на цей раз обійшлося без кривавих драм, навпаки, диск наскрізь пройнятий іронією. «ДахаБраха» не змінюючи свого музичного почерку, починає легко й невимушено, виробляти комічні піруети з використанням того, що напрацювали непосильним трудом американські співаки в жанрі «соул», і навіть новозеландські апологети стилю «драм енд бас». Без хіп-хопу теж не обійшлось, вірніше без його старовинного гуцульського відгалуження, яким варто вважати пісні-хроніки, відомі під назвою «співанки». Учасники гурту зробили крок вперед, для того щоб подивитись на власне минуле відсторонено. Здається, тепер вони змогли розслабитись та запрошують всіх до танцю, від якого дещо паморочиться в голові та пробиває на сміх.
