Житомирські свободівці постійно збирають допомогу та везуть її військовим на схід. Ось що розповідає про волонтерський рух
свободівець Іван Ткачук:
«Волонтерство у нас в Україні не було розвинене до початку російської військової агресії. Люди різного віку, з різних соціальних верств об’єдналися. Виявилося, що наш народ не тільки не безнадійний духовно, а й дуже розвинений, готовий допомагати незнайомим людям, військовим не чекаючи взамін навіть слів подяки. За цим принципом ми і працюємо.
Через рік від початку війни я також почав їздити з групою свободівців на схід України. Я живу в Сінгурах. Коли відбулися останні вибори до місцевих рад, у нас з’явилося багато прихильників у селах Житомирського району.
У Сінгурах, Озерянці, Кодні, Вертокиївці вже створені волонтерські осередки, люди відгукуються на наші дзвінки і, коли ми вчергове приїздимо, допомога вже зібрана. Волонтерство – нелегка справа, вимагає значних зусиль та коштів. Лише для поїздки одного автомобіля потрібно понад 200 літрів пального, а ми їздимо двома автомобілями. Група волонтерів, яку очолює голова Житомирської районної ради Сергій Крутій, вже понад 60 разів побувала в зоні російсько-української війни, куди було доправлено 300 тонн допомоги. Серед волонтерів –
депутати районної ради Тетяна Голік, Ярослав Рєбдєв, Сергій Уницький, Анатолій Лихотворик, Віталій Рожко.
Для мене було важливо побувати безпосередньо там, на сході, поспілкуватися із нашими хлопцями. Так ми на власні очі побачили, що там відбувається, відчули атмосферу. На місці побачили, чого потребують наші хлопці. Чесно, було приємно почути, що наша допомога бійцям справді необхідна.
Наразі, на мій погляд, допомогу військовим здійснюють волонтерські організації більше, ніж державні. Волонтери прагнуть доставити до бійців не лише якісні продукти, медикаменти та одяг, а й техніку, паливо тощо. І це все завдяки небайдужим людям.
Це моя особиста думка, яка сформувалася після багатьох поїздок: керівництво держави не приділяє належної уваги своїм воїнам. Коли ми запитуємо українських бійців про їхні потреби, не було такого, щоб хтось сказав, що вони усім забезпечені. Коли дивишся по телевізору, як на фронт передають «Кугуари», іншу новітню зброю, переконуєшся, що українська армія зміцнюється. Але, побувавши там, я побачив автомобілі ще часів радянської армії: ЗІЛ-131, ГАЗ-66…
Спочатку ми бували там, де дислокувався
батальйон «Карпатська Січ» – під донецьким аеропортом, селище Водяне. Останні три поїздки були у село Кримське Луганської області, де стоїть 93-ій батальйон. Там постійно стріляють.
На саму передову волонтерів не пускають. Проте за кілометр-півтора чути стрільбу та канонаду. Так, щоб потрапити до Кримського, треба проїхати коридором, де зліва і справа за півтора кілометра стоять сепаратисти та російські війська.
Розкажу цікавий випадок. Якось проїхали блокпост, на якому було двоє наших хлопців. Після того, як розвантажилися на кінцевому пункті, залишили деякі продукти для бійців блокпосту. Та коли вони почали виходити зі своїх окопів, їх виявилося більше 20. Наступного разу ми спеціально для цих бійців привезли продукти та речі, які вони замовляли.
У грудні минулого року до нас в
офіс ВО «Свобода» в Житомирі прийшли дві літні жінки і принесли великий пакунок шкарпеток. Вони навіть не сказали, хто такі, але пояснили, що власноруч в’язані шкарпетки передали житомирські бабці, тому що довіряють нашим волонтерам. Це тішить.
Хлопці готові відбивати будь-які атаки російсько-терористичних військ. Вони продовжують укріплювати рубежі, вони чудово знають місцевість, добре зміцнили свої позиції, тому готові до будь-яких провокацій ворога.
Перші рази, коли їздили, було чимало чоловіків старшого віку, призвані по мобілізації. Зараз бачимо молоді обличчя, хлопцям по 20 років. Як колишній військовослужбовець, переконаний в тому, що коли армія стоїть, у неї пропадає переможний дух. Там говорять: дайте нам можливість вийти з окопів і за два тижні ми закриємо кордон.
Мій старший син Максим воював в зоні російсько-української війни 13 місяців у складі 26-ої бригади. Пригадую, як моя дружина переживала і не спала ночами. Ми почали говорити з сусідами про бажання допомагати українській армії. З цього ж і все почалось.
На з’їзді, приуроченому 25-річчю ВО «Свобода», Олег Тягнибок сказав, що усі свободівці мають стати волонтерами і допомагати українським бійцям протистояти російській агресії. Партійна дисципліна нас згуртовує, кажу це, як член ВО «Свобода». Очільник Житомирської районної організації «Свободи», депутат районної ради Тетяна Голік багато робить для того, щоб організувати усіх. Ми маємо бути єдиними в своїх думках і діях! Перемог нам! Слава Україні!».
