Міжцерковним служінням розпочалась у Бердичеві соціально-духовна акція “Марш життя”. Подібні заходи пройшли з 4-го по 8-серпня у низці міст України. Їхня мета — звернути увагу людей на цінність життя, виступити проти байдужості, а також вшанувати пам’ять жертв Голокосту. Ініціаторами “Маршу” виступають німецькі християни, котрі відчувають провину за злочини своїх пращурів під час Другої Світової війни. Організаторами акції у Бердичеві стала єврейська месіанська громада “Яхад”.
Вадим Келдиш, рабин єврейської месіанської громади “Яхад”: “Цель этого мероприятия — изменить духовное состояние в нашем городе через отожествление покаяния, через поклонение и молитвы. Мы верим, что начнет происходить нечто большее».
До проведення акції долучилась низка церков: віряни розуміють, що Голокост залишив по собі чимало ран, забравши у Бердичеві багато життів.
Юрій Нефедов, пастор церкви “Перемога”: “То, что происходило здесь с еврейским народом и везде в мире, было настолько бесчеловечно, что, если бы не знал, что это правда, подумал бы, что это Тарантино под действием наркотиков придумал. У нас было много ошибок, но самая главная — в равнодушии, в бытовом антисемитизме, в разных противных явлениях нашей души, которые мы оправдываем и не хотим признавать».
На служінні вели розмову про покаяння та прощення, про необхідність зруйнувати пелену мовчання, розповівши людству усю правду про Голокост. Той, хто не пам’ятає помилок минулого, приречений на їхнє повторення. Аби цього не трапилось, присутнім продемонстрували ролик про чорні сторінки життя єврейського народу.
Також у заході взяла участь група німців з міста Тюбінген. Саме там, у часи Другої Світової націонал-соціалісти навчалися швидко збирати до одного місця велику кількість людей та за хвилину страчувати їх, розповіли гості. І донині весь німецький народ почувається винним за діяння своїх предків.
Егберт Шооне, християнин з Німеччини: “Мы очень благодарны за то, что можем здесь сейчас стоять. В принципе, вы имеете полное право забросать нас камнями и сказать, что не можете больше слышать немецкую речь. Это огромная вина: 1 млн 600 тыс. евреев и сотни украинцев были убиты. Мы приехали сюда, чтобы склониться за вину наших отцов».
Після служіння його учасники приготувалися до молитовної ходи містом. Причепили собі на груди жовті Давидові зірки, які майже 70 років тому були своєрідним тавром, що його за наказом фашистів мусили носити євреї, аби виділятися з-поміж інших національностей. Також група озброїлась транспарантами з написом “Марш життя” - “Дорогою смерті”. У пам’ять про те, що саме такими були вулиці міста для його мешканців під час окупації. Служителі церкви додають до “Маршу” ще й рядки із Святого Писання.
Леонід Жучков, пастор церкви “Новий Час”: “Апостол Павел наставляет своего ученика Тимофея во втором Послании, говоря, что в последние дни будут времена тяжкие. Ибо люди будут сребролюбивы, горды, надменны, родителям непокорны. Мы видим, что это не судьба для верующего человека, Библия предупреждает: в мире будете иметь скорбь, потому мужайтесь. Этим маршем мы хотим сказать, что у нас есть будущее».
Кожен з учасників ходи по-своєму тлумачить її символіку, але більшість сходяться на думці, що сучасникам треба неабияк просити в Бога пробачення за мільйони згублених Голокостом життя.
На площі перед будівлею міськвиконкому група зробила зупинку. Це те місце, де є велика потреба в мудрості, говорили пастори. Усі разом віряни прочитали “Отче наш” і вирушили далі.
Завершилась хода на площі перед кляштором Босих Кармелітів. Це одне з багатьох місць, де німці знищували мирне населення. Тут відбулось меморіальне служіння за участю представників міської влади. Ті нагадали про події, що відбувались на теренах Бердичівщини, коли сюди ступила ворожа нога.
Іван Демусь, заступник Бердичівського міського голови: “Уже до 22 серпня були створені гетто, куди зігнали все єврейське населення. Ми пам’ятаємо ті страшні події, котрі відбувалися протягом усієї війни, а особливо 5 вересня, коли 10656 чоловік було розстріляно за містом біля Хажина, 18640 — біля Райгородка. Зараз ми знаходимось на місці, де було розстріляно 960 чоловік”.
Загалом, згідно заяв громадян, протоколів допитів, свідчень очевидців, висновків комісії, яка проводила розкопки на місцях страт, у Бердичеві було замучено, розстріляно та закатовано 38 з половиною тисяч жителів, майже 24 тисячі з яких були євреями. Ті, хто пережив Голокост, ніколи не забудуть його і, певно, ніколи не пробачать страт своїх рідних.
Галина Шулятицька, свідок Голокосту: “Я принимаю акт покаяния, понимаю, что сегодняшние немцы, наследники тех фашистов, несут нас себе огромную тяжесть и даже не могу сказать, у кого она больше: у нас, очевидцев, или у них. Дай Бог, чтобы это никогда не повторилось».
Діти розплачуються за гріхи своїх батьків, говорили християни з Німеччини. Їм легше це робити, тому що вони заручаються допомогою Бога, вірячи, що, зрештою, будуть пробаченими, і що прокляття, викликане невимірним злом їхніх дідів-прадідів, розсіється.
Егберт Шооне, християнин з Німеччини: “Мій батько цього не розуміє, хоча це його проблема. Він не може говорити про колись ним скоєне через великий біль. Каже, що я не такий, як він, і я вважаю це за комплімент, тому що він ніколи б не наважився ось так просити пробачення. А я це роблю, тому що я — християнин”.
Наприкінці заходу бердичівляни вшанували пам’ять загиблих біля пам’ятника жертвам Голокосту та помолилися за Ізраїль і Україну, за те, аби Господь зцілив ці землі від зла.
