ШЕВЛЯКОВ СТАНІСЛАВ ФЕДОРОВИЧ
11.10.1966 – 28.10.2025рр.Народився Станіслав Федорович у м.Саранську республіки Мордовія в сім’ї кадрового офіцера. Там здобув середню освіту, закінчив музичну школу по класу акордеону, Станіслав щиро любив музику і ніс її у своєму серці все життя. Згодом родина повернулася до рідної України, до Житомира, з яким відтоді поєдналися його юність, мрії та подальший життєвий шлях. Військову освіту він здобув у Хмельницькому вищому артилерійському командному училищі ім. маршала артилерії М.Д. Яковлєва, після закінчення якого йому було присвоєно звання старшого лейтенанта. Молодий офіцер відразу продемонстрував свою мужність і професіоналізм, беручи участь у війні в Нагірному Карабасі.
Повернувшись до мирного життя, Станіслав зарекомендував себе як талановитий майстер та відповідальний працівник. Він відкрив власну справу та займався ремонтом автомобілів. Автотехніка була його світом, а золоті руки й уважність додали поваги та довіри серед людей. Він мав багато друзів, завжди вмів вислухати, підтримати, прийти на допомогу. Любив природу, тварин, а особливо пухнастиків, які відчували в ньому доброго й турботливого друга.
Найважливішим у житті Станіслава була родина. Він став турботливим, ніжним і мудрим батьком для своєї донечки, заради якої жив і щодня рухався вперед.
Саме істина любов до дитини та відповідальність перед майбутнім України привели його знову до лав ЗСУ - у лютому 2022р. в перші дні повномасштабного вторгнення рф Станіслав без вагань став на захист України. Він брав участь в обороні Київщини — зокрема Бучі й Ірпеня, де разом із побратимами стримував ворога в найважчі моменти. У подальшому вже на посаді командира гаубичного артилерійського взводу він тримав оборону на Лиманському напрямку та інших ділянках фронту. За свою службу був удостоєний медалі «Ветеран війни — Учасник бойових дій».
Він служив, не зважаючи на проблеми у здоров’ї. Важка хвороба, що підступно підкралася, стала причиною великої виснажливої боротьби. 28.10.2025р. смерть вирвала старшого лейтенанта Шевлякова Станіслава Федоровича з лав Захисників України. Зупинилося серце Воїна, але не згасне пам’ять про нього.
У вічній скорботі — донечка, рідні, близькі, друзі та бойові побратими, для яких Станіслав назавжди залишиться прикладом мужності, честі й людяності.
Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику!..
Джерело: https://ruporzt.com.ua/oblasni_novini/231770-zhitomir-poproschavsya-z-voyinom-zahisnikom.html
