ГРИГОРОВИЧ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ
09.09.1986 – 23.02.2025 рр. Дмитро Володимирович народився у місті Житомирі. Навчався в ЗОШ №27 (нині – ліцей №27), де з дитинства вирізнявся старанністю, сумлінністю та відповідальністю. Він умів об’єднувати людей навколо себе, був надійним другом і щирою людиною. З юних років захоплювався футболом, у якому знаходив радість, азарт і справжню дружбу.
Після закінчення школи вступив до Вищого професійно-технічного училища Житомирського технологічного університету, яке успішно завершив у 2005 році, здобувши спеціальність радіомеханіка з обслуговування та ремонту радіоелектронної апаратури. Під час навчання активно брав участь у громадському житті та грав за футбольну команду училища.
Дмитро зростав у дружній сім'ї. Із братом і сестрою мав дружні зв'язки, обрамлені щирою взаємопідтримкою і теплом.
Він любив природу: із задоволенням збирав гриби, рибалив із друзями, допомагав рідним у селі, ніколи не цурався праці та завжди був опорою для близьких.
Свою трудову діяльність пов’язав із рідним Житомиром. Працював на підприємстві з виготовлення пластикових вікон і дверей. Був відповідальним працівником, виявляв ініціативу, займався вдосконаленням виробничих процесів.
У колективі його цінували за щирість, доброзичливість і вміння знаходити спільну мову з людьми.
Найбільшою гордістю і любов’ю був син Артем. Дмитро мріяв про щасливе майбутнє для нього, прагнув дати найкраще і залишитися для сина прикладом мужності та гідності.
У жовтні 2024р. у лавах ЗСУ став на захист Батьківщини від російських агресорів. Після проходження військової підготовки служив навідником аеромобільного відділення аеромобільної роти 95-ї ОДШПБр. Вірний Військовій присязі, мужньо виконував бойові завдання, захищаючи незалежність і свободу України.
23 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України в районі населеного пункту Погреби Курської області внаслідок артилерійського обстрілу противника, солдат Григорович Дмитро Володимирович героїчно загинув.
Лише через рік і майже три місяці Герой на щиті повернувся до рідного Житомира…
У вічній скорботі батьки, рідні, близькі друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
