САВЧУК ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ
18.01.1980 – 02.09.2024 рр. Народився Олександр у м. Житомирі. Його дитинство було позначене ранньою втратою — коли хлопчику було лише шість років, він втратив найдорожчу людину — маму. Та з часом доля подарувала йому ще один шанс відчути материнську любов — тато одружився вдруге, і в його житті з’явилася мама — Олена Андріївна, яка прийняла його як рідного сина.
Навчався Олександр у Житомирській гуманітарній гімназії №23 (нині — ліцей №23), а згодом здобув вищу освіту в Рівненському державному гуманітарному університеті, отримавши фах юриста. З дитинства Олександр був спокійним, врівноваженим і чуйним. Захоплювався хокеєм, щиро любив книги і проніс цю любов крізь усе життя. Він завжди допомагав рідним, був надійною опорою для сім’ї, мав особливо теплі й близькі стосунки з молодшим братом.
Олександр умів дружити по-справжньому — щиро, віддано, без зайвих слів. Для друзів він був людиною, на яку можна покластися у будь-який момент. Любив готувати і робив це з душею, даруючи тепло близьким через прості, але щирі речі.
У 2003 році він став батьком прекрасної донечки, яку дуже любив і якою завжди цікавився, попри життєві обставини. Його батьківське серце завжди було поруч із нею.
Свій трудовий шлях розпочав у Києві, працюючи в логістичній компанії, але згодом повернувся до рідного Житомира, де працював у різних сферах, чесно й сумлінно виконуючи свою роботу.
У лютому 2024 року Олександр став до лав ЗСУ. Пройшов військову підготовку за кордоном, у Польщі, де здобув кваліфікацію командира відділення. Вірний Військові присязі, мужньо виконував бойові завдання, захищаючи рідну землю.
У серпні 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині було втрачено зв’язок із Олександром.
2 вересня родина отримала страшне сповіщення — зник безвісти. Довгі місяці болю, віри й очікування… Рідні молилися, сподівалися на диво, вірили, що він живий, що повернеться навіть із полону. Та, на жаль, у квітні 2026 року після проведення ДНК-експертизи підтвердилося найстрашніше — Олександр загинув.
Лише через рік і сім місяців Герой на щиті повернувся до рідного міста...
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
