ВІГОРІЙ ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ
29.01.1979 — 16.08.2024 рр.
Олег Миколайович народився 29 січня 1979 року. Своє дитинство та юність провів у Житомирі. У 1994 році закінчив ЗОШ №7 (нині - ліцей №7).
З юних років вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та наполегливістю. Його добре слово, щирість і готовність підтримати залишали слід у серцях людей.
Обравши свій професійний шлях, вступив до Житомирського агротехнічного коледжу, де здобув спеціальність з електрифікації та автоматизації сільського господарства. Після завершення навчання у 1998 році сумлінно працював за фахом, був людиною праці та обов’язку.
У 2002 році створив сім’ю, яку щиро любив і беріг. Найбільшим щастям для нього стала донечка. Та доля підготувала тяжке випробування — у 2007 році Олег Миколайович залишився вдівцем. Переживши непоправну втрату, він знайшов у собі сили жити далі заради доньки, ставши для неї турботливим батьком, надійною опорою і тихою незламною силою, яка завжди була поруч.
Він був людиною внутрішньої мужності, честі та доброти. Завжди готовий прийти на допомогу.
Щирого у словах і вчинках, Олега Миколайовича любили рідні, цінували друзі і поважали побратими.
У 2023 році він зробив вибір справжнього патріота — доєднався до лав Захисників в одному з підрозділів ЗСУ, ставши на захист рідної землі, свободи України. До останнього подиху залишався вірним Військовій присязі, народові та Україні.
За виявлені мужність, самовідданість та відвагу був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Довгі місяці Олег Миколайович вважався безвісти зниклим. Рідні жили надією, щодня чекали звістки та молилися про його повернення. Та у квітні цього року після проведення ДНК-експертизи надійшло страшне підтвердження — 16 серпня 2024 року солдат Вігорій Олег Миколайович героїчно загинув, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини. Лише через рік і майже дев’ять місяців Герой повернувся до рідного дому на щиті...
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам'ять і вічна слава Герою!
