Лекція «Правила мови: загальні підходи до безбар’єрного спілкування» відбулася сьогодні для представників громадських організацій, ЗМІ, комунальних закладів.
«Безбар’єрність часто сприймають виключно як питання фізичного простору – пандусів, ліфтів чи понижених бордюрів. Утім насправді це значно ширше поняття. Йдеться про можливість для кожної людини, незалежно від віку, стану здоров’я чи життєвих обставин, повноцінно брати участь у житті міста. Це і фізична, і інформаційна, і освітня, і економічна доступність, а також доступність послуг, роботи та міських можливостей загалом. І безбар'єрна комунікація має важливе значення», – зазначила спікерка Вікторія Краснопір, директорка департаменту соціальної політики міської ради.
Увагу приділили уникненню дискримінаційної лексики, формуванню зрозумілих повідомлень і відповідальності під час спілкування з людьми з інвалідністю, які слова та формулювання є прийнятними, а яких варто уникати у спілкуванні та публічних комунікаціях.
Правильно: «людина з інвалідністю», «людина з фізичними / сенсорними / психічними/інтелектуальними/ментальними порушеннями», «людина з порушеннями опорно-рухового апарату», «людина з порушеннями рухової функції».
Некоректно — і ось чому: слово «інвалід» знеособлює людину, навішує ярлик. Вислів «обмежені можливості» некоректний, адже певні обмеження є у кожного з нас. «Особливі потреби» також має кожна людина без винятку.Термін «неповноспроможність» є юридичним і вживається лише в судовому контексті — більшість людей з інвалідністю є повністю дієздатними: працюють, виховують дітей.
З 25 до 31 травня у Житомирі триває Національний тиждень безбар’єрності, у межах якого проводять просвітницькі, інформаційні і освітні заходи з цієї теми.
