МАТВІЙЧУК АНДРІЙ СЕРГІЙОВИЧ
02.03.1990 — 19.11.2024 рр.Андрій народився у місті Житомирі. Навчався у ЗОШ №35 (нині — ліцей №35). Ще змалку вирізнявся доброю вдачею, щирістю та допитливістю. Дуже любив історію та географію, із захопленням працював із контурними картами, мав надзвичайно гарну пам’ять — прочитане запам’ятовував швидко і надовго.
Андрій любив природу та риболовлю. Його пристрастю з дитинства було село. бабуся вчила життєвим премудростям, а Андрійко залюбки допомагав по господарству, навчився працювати на землі й ніколи не боявся важкої роботи.
Після закінчення школи відразу розпочав трудовий шлях. Працював на будівництві у Житомирі, адже дуже любив створювати, бачити результат своєї праці. Згодом працював у ТОВ «Феруміна» — на підприємстві, яке спеціалізується на виготовленні високоякісних корпусів та металевих конструкцій для різних галузей. Андрій був надзвичайно роботящим, сумлінним і відповідальним. Не цурався жодної роботи, за що б не брався — усе робив чесно і на совість.
Для рідних Андрій був надійною опорою. Люблячий син, турботливий брат — він завжди підтримував матусю, допомагав сестрі не лише словом, а й ділом. Був чудовим дядьком для своїх племінників.. Андрій дуже любив дітей та мріяв про власну сім’ю, про донечку, про затишний дім, родинне щастя і мирне майбутнє.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф, Андрій не зміг залишитися осторонь. Йому боліла доля України, він прагнув захистити своїх рідних і свою землю від ворога. Хотів бути корисним державі та зробити все можливе для Перемоги.
Захищав Україну на Покровському та Сумському напрямках. Служив гранатометником механізованого відділення. Пройшов через важкі бої, втрати й справжнє пекло війни. В одному з боїв отримав контузію, горів у бронетранспортері, рятуючи своїх побратимів, сам зазнав тяжких опіків. Але після реабілітації повернувся до своїх воїнів, бо не міг інакше — вони стали для нього другою сім’єю.
19 листопада 2024 року мужній Воїн, солдат Андрій Матвійчук на позивний «Матвєй», виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини, героїчно загинув...
Лише через рік і шість місяців Герой на щиті повернувся до рідного Житомира…
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам'ять і вічна слава Герою!
