На Житомирщині від вибухів на кар'єрі на мешканців падають каміння

25.08 11:58    

Розбите віконне скло та камінь на підлозі в оселі швайківчан Прокопенків — не справа рук таємного недоброзичливця чи п’яного сусіда. Цього «гостинця», стверджують власники садиби та їхні односельці, приніс до будинку вибух, що стався на райківському кам’яному кар’єрі. Сказати, що люди у паніці — не сказати нічого. До вибухів, кажуть, їм власне, не звикати, але, щоб таке... Після того, як на кар’єрі прогриміло, розповідають, над головами пронеслася купа каміння.

Анатолій Панчук, мешканець с. Швайківка: «Один камінь пролетів над нами просто здоровенний. Ми почали було тікати, але бачимо, що траєкторія їхня направлена трохи вбік від нас. Трухануло так, що будь-здоров... А у нас які хати? Пару раз трясане — до кого будемо звертатися?»

Прямісінько у будинок потрапив ще один камінь. Вибив кілька цеглин, утворивши у фронтоні чималеньку діру. На горищі його розшукати не вдалося, ймовірно, потрапивши у дерев’яну балку, камінь відлетів кудись убік.

Обуренню мешканців немає меж. Не кожен день, говорить Віталій Редько, під час косіння в кількох метрах від тебе приземляються такі «снаряди».

Віталій Редько, мешканець с. Швайківка: «Я під’їхав до «Гаранту» одразу ж після вибуху. Кажу: у мене пробило вікно, каміння повно на городі. Їхній головний відповів, що такого не може бути. Ми прочекали їх у себе 2 години, ніхто так і не приїхав.»

Раніше, кажуть мешканці села, під час вибухів завжди виставляли очіплення. Нині про таке вони вже навіть не мріють.

Анатолій Панчук, мешканець с. Швайківка: «Тоді уся територія було очіплена людьми з прапорцями, бо мав статися вибух. Ніхто потрапити туди не міг. А зараз? Будь-якої хвилини можеш опинитися під зливою камінців. У нас же діти підростають! Вони ж страх як перелякались!»

Коли у Райках почали розробляти кар’єр, нарікають швайківчани, обіцяли, що вибухів люди навіть не почують. Одне з підприємств, кажуть, постійно дотримується усіх необхідних правил безпеки, діяльність іншого ж періодично призводить до подібних землетрусів. Оселі, бідкаються люди, вже не витримують...

Галина Іщук, мешканка с. Швайківка: «Це слава Богу, що нас вдома не було. Це єдине, що нас врятувало. А взагалі... Куди нам сховатися? У льох — може завалити, у хаті — ми боїмося...»

Відстань, яку подолали кам’яні «снаряди» добре видно у світлу пору доби. Це — далеко не одна сотня метрів. Вже наступного дня на городах разом із картоплею люди викопували і каміння. Яким же, кажуть, повинен бути вибух, щоб так по собі «наслідити». Чи будуть з’ясовувати причину, через яку кам’яна хмара накрила собою будинки, наразі невідомо: напередодні їхні власники скаржилися, що у всіх службах, до яких вони зверталися по допомогу, їм відмовили. Схоже на те, що того вечора й справді добряче гримнуло, а розкидані повсюди великі й не дуже камінці є результатом того самого потужного, і судячи зі всього, не зовсім вдалого вибуху.