На Житомирщині відкрито ще дві меморіальні дошки на честь загиблих військових

23.01 15:25    

У День Соборності України – 22 січня 2015 року – в Овруцькому та Баранівському районах відкрили меморіальні дошки на честь загиблих мужніх земляків.
Так в смт Першотравневе Овруцького району на стіні селищної школи встановили пам’ятну дошку Андрію Федоруку – герою-односельцю, що загинув, захищаючи мир та спокій своїх земляків та суверенітет держави.

Андрій Федорук народився 20 вересня 1979 року в смт Першотравневе, працював у ПрАТ «Товкачівський ГЗК» на посаді слюсаря з ремонту установок гірничо-дробильного цеху. 3 серпня 2014 року був мобілізований до 30-ї окремої механізованої бригади м. Новограда-Волинського, у складі якої і потрапив у зону проведення АТО. Андрій Федорук отримав важкі поранення, але лікарям не вдалося врятувати його життя. Загинув герой 25 листопада 2014 року.

«Він віддав своє життя, захищаючи соборність та унітарність держави, – наголосив т.в.о. голови Овруцької райдержадміністрації Олег Ващенко. – І обов’язком як держави, так і кожного з нас, відтепер є турбота про матір, яка втратила найдорожче – люблячого сина».

Цього ж дня – 22 січня – у Баранівському районі на Довбиській загальноосвітній школі відкрили меморіальну дошку на честь загиблого героя-земляка Віталія Медушевського. Кошти на виготовлення пам’ятної дошки зібрали учні школи і вирішили приурочити її відкриття до Дня Соборності України, адже саме за соборну єдину державу загинув їхній земляк і колишній учень цієї школи.

У березні 2014 року, після анексії Криму, в Україні розпочалася перша хвиля часткової мобілізації. Віталій Медушевський, попри те, що мав вагітну дружину, ні на мить не сумнівався у необхідності виконання свого конституційного обов’язку – захищати батьківщину. Як і переважна більшість мобілізованих з Баранівського району, Віталій був направлений у 30-ту окрему механізовану бригаду м. Новограда-Волинського. Під час проходження військової підготовки освоїв навички сапера й був розподілений у роту з розмінування.

У травні 2014 року у Віталія була така довгоочікувана відпустка, під час якої він у колі рідних та друзів, 21 травня, зустрів 40-річний ювілей. А менш ніж за два місяці, 3 серпня 2014 року, на блок-посту за 2 км від Луганська, Віталій загинув. Того дня він ставив «розтяжки» неподалік блок-посту і першим помітив підозрілу групу людей, яка наближалася. Він миттєво схопив автомат, але натиснути на «гачок» вже не встиг… Віталій першим помітив небезпеку й фактично викликав вогонь на себе, врятувавши таким чином всю роту.

Для рідних, друзів, односельців та земляків Віталій Медушевський уже є та назавжди залишиться героєм. Виростуть і будуть гордитися своїм татом, який загинув, захищаючи Україну, дві його доньки – 4-річна Аня від першого шлюбу та названа на його честь Віталіна, яка народилася 14 вересня 2014 року, уже після його смерті.

На стінах різних шкіл Житомирської області з’являються нагадування про те, яка висока ціна нашого мирного життя, які жахи, горе і сльози несуть війни. Андрій Федорук міг би створити сім'ю, виховувати дітей, працювати на благо родини та рідної країни. Віталій Медушевський колихати на руках новонароджену донечку та вчити доброму старшу дочку. Натомість до їхніх портретів, викарбуваних на граніті, щоразу нестимуть квіти рідні, близькі, просто знайомі односельці.